Вплив виховної діяльності культурно-освітніх, громадських товариств і церкви на моральне виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини. Організація виховання учнів у процесі навчання та позашкільній діяльності. Особливості підготовки учительських кадрів.
Аннотация к работе
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СИСТЕМА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ГАЛИЧИНИ (1850-1900 РР.)Роботу виконано у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Анатолій Володимирович, Тернопільська обласна державна адміністрація, заступник голови з гуманітарних питань Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Євтух Микола Борисович, Відділення педагогіки і психології вищої школи Академії педагогічних наук України, академік АПН України кандидат педагогічних наук, доцент Герцюк Дмитро Дмитрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки Захист відбудеться "27" травня 2005 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Виховний вакуум періоду перебудови обумовив не лише зміну ідеалів і цінностей, а й кризові явища в моральному вихованні у контексті внутрішньої та зовнішньої політики щодо дотримання моральних норм як в молодіжному середовищі, так й у суспільстві загалом. Виховну стратегію затверджено в низці державних законодавчих актів: їх зміст спрямовано на утвердження в суспільстві антропоцентричної концепції (посилення відповідальності сімї за виховання дітей, удосконалення навчально-виховного процесу шляхом стимулювання творчого потенціалу педагогів та ін.). Особливої значущості набувають Закони України "Про шлюб і сімю", "Про освіту"; Укази Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. Мета дослідження: проаналізувати особливості становлення та розвитку системи морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл другої половини ХІХ століття задля зясування значущості доробку видатних галицьких педагогів і науковців для розвитку її теорії й практики в сучасних умовах. Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше цілісно досліджено становлення та розвиток системи морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини другої половини ХІХ століття; висвітлено теоретичні аспекти морального виховання учнів Галичини в умовах австро-угорської держави; охарактеризовано особливості морального виховання учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи (пріоритет релігії як навчального предмету, продуманість зміст освіти) та в позашкільній діяльності (використання додаткових форм: "самоосвітні гуртки", "вакаційні оселі", "недільна наука" та ін.); проаналізовано зміст, основні напрями та форми виховної діяльності культурно-освітніх, громадських, добродійних товариств (відкриття "випозичалень" і "читалень", заснування стипендійного фонду для бідної шкільної молоді) і церкви (популяризація "релігійних практик") задля духовного становлення учнівської молоді; обґрунтовано шляхи творчого використання педагогічного доробку культурно-освітніх діячів Галичини в сучасній теорії й практиці морального виховання учнів (адаптація базових положень морального виховання шкільної молоді тогочасної педагогічної практики до сьогодення та впровадження ідей згаданих вище діячів у сучасний виховний процес).У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його хронологічні межі, аргументовано актуальність і доцільність, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методи наукового пошуку та джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено апробацію одержаних результатів дослідження. У першому розділі - "Теоретичні основи морального виховання учнівської молоді" - розкрито стан дослідженості порушеної проблеми у філософсько-релігійній та науковій літературі минувшини; проаналізовано її історичні, соціокультурні та духовні передумови розвитку в контексті української педагогічної науки, визначено термінологію виховного процесу; зясовано теоретичні засаді морального виховання й особливості функціонування різноманітних форм, методів і засобів доброчинно-виховної діяльності церкви в аспекті системного підходу до процесу духовного становлення учнівської молоді (на засадах християнських цінностей). Відтак важливими ознаками змісту поняття "виховання" стали серйозність і суворість, а його практичної реалізації - умови: 1) мета виховання (формування характеру); 2) індивідуальність вихованця; 3) зовнішні супровідні обставини. Отож церква, використовуючи "шкільні" методи (відкриття шкіл при церквах, монастирях) і притаманними лише їй душпастирськими і спасенними засобами (богослужіння, церковний спів, вплив на учнів посередництвом засобу читання молитвословів) активно впливала на моральне виховання підростаючого покоління.