Система міграційного права України - Курс лекций

Предмет, метод і система міграційного права України.

Зміст груп і підгруп правових актів, що забезпечують організацію даного процесу, розглянемо нижче.

1. Закони України. На підставі статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зі змістом Конституції України повязується її юридична чинність. Норми Конституції є основними для всіх інших галузей права, їм не можуть суперечити звичайні закони, міжнародні угоди, всі підзаконні акти. Велике значення мають також обовязковість прийняття законів, передбачених Конституцією України, дій органів держави і громадян, до компетенції яких входить організація прикордонного контролю. Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. У статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається правовий режим державного кордону. З огляду на дане твердження, слід сказати, що сфера організації прикордонного контролю регулюється цілою низкою законів, які виконують пряму дію, наприклад, закони України “Про прикордонний контроль”, “Про Державну прикордонну службу”, так і опосередковану, наприклад, закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність” тощо. В системі публічного управління сфера організації прикордонного контролю регламентується певною кількістю законів України, прийнятих № 24’2011 307 Верховною Радою України та підписаних Президентом України у різний проміжок часу. Але ступінь регламентації цього виду діяльності у зазначених законах України різний. Нормативно-правовим актом, який має спеціальне значення щодо організації прикордонного контролю є Закон України “Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року. Положення даного акту дають тлумачення поняття “прикордонний контроль”, визначають мету його здійснення, обєкти, шляхи, принципи та місце здійснення прикордонного контролю, встановлює процедуру здійснення прикордонного контролю та його особливості щодо певних обєктів, а також інші питання, які входять до компетенції даного Закону.

Однак, у даному Законі України існують положення, які, на нашу думку, негативно впливають на розвиток даної сфери.

По-перше, в такому обємному законі наведено визначення поняття “прикордонного контролю” як державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Як видно з даного визначення, прикордонний контроль ? це вид державного контролю, а що законодавець розуміє під даним поняттям у законі не зазначено.

По-друге, в даному Законі України зазначено, що прикордонний контроль здійснюється Державною прикордонною службою України, однак, на нашу думку, це положення є спірним. Ми вважаємо, що прикордонний контроль у більшості своїх випадків здійснюється у певній взаємодії з іншими публічними органами управління, наприклад з органами внутрішніх справ, із митними органами та іншими, і саме тому чітко стверджувати, що субєктом здійснення прикордонного контролю є лише Державна прикордонна служба є неправильно.

Однак, слід зазначити, що при здійсненні прикордонного контролю Державна прикордонна служба виконує головні функції та є домінуючим органом, незважаючи на той публічний орган з яким вона взаємодіє. По-третє, норми даного Закону містять тлумачення поняття “режим у пунктах пропуску через державний кордон”, проте не містять самого поняття “пункт пропуску через державний кордон”. Діяльність Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо здійснює прикордонний контроль, регулюється Законом України “Про Державну прикордонну службу”. Положення даного Закону України визначають завдання, функції та принципи організаційної діяльності Державної прикордонної служби України, загальну структуру, чисельність, функції та повноваження діяльності даного правоохоронного органу, повноваження та компетенцію Голови Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) 308 Державної прикордонної служби України, розкриває органи охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, визначає підрозділи спеціального призначення та особовий склад Державної прикордонної служби України, а також правовий та соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України, фінансування та забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України, встановлює контроль і нагляд за діяльністю даного органа й містить норми, що стосуються відповідальності винних осіб. Таким чином, як ми бачимо, норми даного нормативно-правового акту досить широко регулюють питання організаційного та правового регулювання Державної прикордонної служби України. Слід зазначити, що правове регулювання прикордонного контролю, крім того, здійснюється за допомогою ще низки законів, зокрема: “Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про транзит вантажів”, “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, “Про Службу безпеки України”, “Про оперативно-розшукову діяльність” та іншими.

2. Підзаконні нормативно-правові акти. На сьогоднішній день в умовах нестабільної політичної, економічної та соціальної ситуації зростає потреба в прийнятті правових актів, які деталізують дію законів України в питаннях, повязаних з організацією прикордонного контролю, так як не всі питання, які можуть мати місце сьогодні можуть бути врегульовані законами, які були прийняті раніше, а постійне внесення змін і доповнень до таких нормативно-правових актів може викликати плутанину в його застосуванні. Одним із таких правових актів є Указ Президента України від 16 червня 2006 року № 546 “Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року”, яким визначено основні напрями розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року і яка спрямована на створення сучасної прикордонної служби європейського типу, що гарантовано забезпечуватиме захист національних інтересів на державному кордоні.

До основних заходів щодо розвитку Державної прикордонної служби України слід віднести: 1. заходи щодо вдосконалення правового регулювання діяльності Державної прикордонної служби України;

2. оптимізацію структури Державної прикордонної служби України та реформування системи управління; 3. створення сучасної інтегрованої системи охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, для чого слід, зокрема, удосконалити прикордонний контроль шляхом розгортання новітніх технічних систем і комплексів, у тому числі для біометричного контролю, а також запровадити спільний контроль із відповідними органами суміжних держав за переміщенням у пунктах пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

4. удосконалення роботи з особовим складом Державної прикордонної служби України;

5. створення ефективної системи логістики;

6. розвиток прикордонного та міжнародного співробітництва;

7. розвиток демократичного цивільного контролю. Указом Президента України “Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України” було закріплено правовий статус Адміністрації Державної прикордонної служби України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Основними завданнями Адміністрації Державної прикордонної служби України є: - реалізація державної політики у сфері захисту державного кордону, участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

- здійснення управління Державною прикордонною службою України;

- розроблення разом із відповідними органами виконавчої влади пропозицій щодо виконання міжнародних договорів з питань додержання режиму державного кордону;

- координація діяльності військових формувань і відповідних правоохоронних органів, повязаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;

- здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про державний кордон;

- управління територіальними органами, Морською охороною, органами охорони державного кордону, розвідувальним органом, органами забезпечення, навчальними закладами;

- забезпечення оснащення підпорядкованих органів озброєнням і військовою технікою, підготовки і розстановки кадрів, зміцнення дисципліни і правопорядку серед особового складу Державної прикордонної служби України. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).

Сфера здійснення та організації прикордонного контролю на сьогоднішній день дуже щільно регламентована постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Нині існує більше тридцяти нормативно- правових актів Кабінету Міністрів України, які регулюють зазначену сферу.

Основними з них є Постанови Кабінету Міністрів України “Про прикордонний режим”, “Про типову технологічну схему пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними”, “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” від 27 січня 1995 року № 57 , “Про Правила вїзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” та ін.

Окрім вищеназваних Постанов Кабінету Міністрів України сфера прикордонного контролю регулюється, зокрема, й іншими Постановами Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів” , “Про затвердження Положення про використання повітряного простору України” , “Про затвердження Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні” тощо. У системі нормативно-правових актів, що регулюють організацію прикордонного контролю, особливе значення мають накази Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерств і державних служб. Наприклад, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України “Про затвердження Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України”.

Даний нормативно-правовий акт визначив організаційно-правовий статус одного з структурних елементів Державної прикордонної служби України органу охорони державного кордону, під яким слід розуміти оперативно-службову та адміністративно-господарську ланку Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо виконує поставлені перед Державною прикордонною службою завдання у межах визначеної ділянки щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Таким чином, орган охорони державного кордону є невідємним структурним елементом Державної прикордонної служби України, який виконує ряд покладених на нього завдань.

Одним із головних завдань даного органу є збереження суверенітету, недоторканості державного кордону України, що означає не лише запобігання незаконному перетину державного кордону, але й захист прав та інтересів усіх громадян України від незаконних посягань з боку іноземних громадян, їх транспортних засобів і вантажів. Спільним Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства закордонних справ України було затверджено “Інструкцію про порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій”, яка визначила порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб України, представників іноземних держав та офіційних делегацій посадовими особами органів охорони державного кордону Державних прикордонних служб України.

Даною Інструкцією встановлено коло осіб, які належать до числа вищих посадових осіб України, представників іноземних держав та офіційних делегацій, організація пропуску даних осіб через державний кордон, обовязки посадових осіб органів охорони державного кордону при організації такого підвиду контролю, а також питання взаємодії при здійсненні пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій.

Отже, система нормативно-правових актів, якими здійснюється адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю має різнобічний характер, що дає змогу забезпечити процес організації та здійснення прикордонного контролю України на високому рівні.

Размещено на .ru