Дослідження феномену релігійно-філософського ренесансу, його місця у філософсько-історичному процесі, значення в історії російської філософії. Аналіз деконструкції метафізичного спрямування російської думки за добу релігійно-філософського ренесансу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Система конкретного ідеал-реалізму в контексті російського релігійно-філософського ренесансуРобота виконана на кафедрі філософії Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України, місто Донецьк Науковий керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, КАПУСТІН Володимир Андрійович, Донецький національний університет Івано-Франківськ кандидат філософських наук, доцент, СУХОДУБ Тетяна Дмитрівна професор Центру гуманітарної освіти НАН України, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: м.Із другої половини ХІХ століття європейські інтелектуали зосередили зусилля на спробах демаркації основних понять метафізики у філософському досвіді з метою їх подальшої елімінації із системи пізнавальної діяльності. Водночас сформувалася контрпозиція цієї тенденції, яку в російському релігійно-філософському ренесансі кінця ХІХ та початку XX століття репрезентує система конкретного ідеал-реалізму. У ситуації постмодерну\постсучаності, що визначає нині нагальність філософського досвіду, очевидні ірраціональні тенденції, тому традиція систематичної філософської думки, а конкретний ідеал-реалізм належить саме до неї, зберігає свою евристичну функцію: показати можливості і межі розуму як визначального засобу пізнання дійсності. Тема роботи є складовою частиною комплексної теми кафедри філософії Донецького національного університету - „Теорія єдиного закономірного історичного процесу” (номер державної реєстрації - 0101g005720), що знаходиться на державному бюджетному фінансуванні. Щоб виокремити в системі конкретного ідеал-реалізму компоненти контекстуальної структури, автор скористався загальнотеоретичними положеннями критики європейського раціоналізму й позитивізму Ф.Система конкретного ідеал-реалізму визначає епістемологічну проблему: можливість безпосереднього сприйняття дійсності. Таким чином, систему конкретного ідеал-реалізму варто розглядати як одне зі свідчень „онтологічного повороту”, здійсненого на зламі XIX-XX століть як новоєвропейською філософською традицією, так і російською філософською думкою, що належить до неї. Отже, інтуїтивізм у системі конкретного ідеал-реалізму стає одним із спрямувань філософської думки, спроможним сприяти ствердженню конкретної єдності буття, сутності, характеру: людського виміру існування в світі та світу. У системі конкретного ідеал-реалізму гуманізм розглянуто як еволюцію мислення від раціоналізму до нігілізму в розумінні буття. Вона становить модель пост-кантіанської метафізики і відстоює такі принципи: квантифікація простору та часу (цінність утворює просторо-часовий склад буття); не-картезіанська модель свідомості (не закрите cogito, а відкрита monada); не-дискурсивна достеменність знання (не трансцендентальна, а іманентна наданість змісту досвіду); спектральна модель реєструючих ознак (замість розроблення обєктивності на принципах релятивізму та індивідуалізму координація „сили” та „творчості”).