Розробка комплексної програми превентивних, органозберігаючих і первинно-відновних оперативних втручань при термічних ураженнях верхніх кінцівок у залежності від важкості анатомо-функціональних порушень, яка дозволяє оптимізувати перебіг ранового процесу.
Аннотация к работе
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Основу клінічних досліджень склали спостереження за 691 хворим з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок (381) та їх наслідками (310). Розроблена програма превентивних, первинно-відновних та органозберігаючих втручань при глибоких термічних ураженнях, яка дозволила оптимізувати перебіг ранового процесу, підвищити ефективність лікування хворих з дермальними опіками у 1,6 та з субфасціальними - у 1,5 рази. Запропонована система хірургічного лікування термічних уражень верхніх кінцівок та їх наслідків дозволила покращити результати лікування у 1,4 рази, знизити кількість деформацій у 1,7 рази та зменшити інвалідізацію хворих у 2,3 рази. Диссертация посвящена проблеме хирургического лечения больных с глубокими термическими поражениями верхних конечностей от момента получения травмы до устранения ее последствий на основе системного подхода с использованием новых патогенетически обоснованных методов оперативных вмешательств на всех стадиях ожоговой болезни. Изучение развития реакций воспаления в зависимости от течения раневого процесса позволило определить вероятность рубцеобразования на основе высокого содержания лимфоцитов периферической крови (до 60%), снижения ферментативной активности фагоцитирующих клеток зоны поражения на 4%, повышения уровней церулоплазмина более чем в 1,5 раза, сиаловой и молочной кислот - в 1,2 и 1,4 раза в фазу воспаления, высокой степени аутоагресивних реакций (более 40%) и циркулирующих иммунных комплексов больше 35% в фазу гранулирования раны, повышения количества гликозаминогликанов в 2 раза, щелочной в 1,2 раза и кислой в 2 раза фосфатаз в фазу образования рубца.Важка термічна травма верхніх кінцівок призводить до часткової чи повної інвалідізації у 21-28% постраждалих (Повстяной Н.Е., 1998; Григорьева Т.Г., 2002; Азолов В.В. с соавт., 2003). При хірургічному лікуванні термічних уражень верхніх кінцівок реалізують загальноприйняті методики раннього висічення некротизованих тканин та закриття ранових поверхонь ауто-чи алотрансплантатами (Борзых А.В. с соавт., 2000; Крылов К.М., 2000; Alexander M. et al., 2006; Chatterjee J.S., 2006). Провести аналіз лікування глибоких термічних уражень верхніх кінцівок при застосуванні розробленої комплексної програми оперативних втручань та традиційних методів і визначити її ефективність. Розробити технології реконструктивно-відновного лікування постраждалих із наслідками термічних уражень верхніх кінцівок із застосуванням розтягнутих тканин, втручань на глибоких структурах та методів із використанням васкуляризованих тканин. Визначити ефективність системного застосування превентивних, органозберігаючих, первинно-відновних операцій та нових технологій реконструктивних втручань у хворих із термічними ураженнями верхніх кінцівок та їх наслідками для покращення анатомо-функціональних результатів лікування.Основу клінічних досліджень склали спостереження за 691 хворим з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок (381) та їх наслідками (310), які за період з 1994 до 2006 року перебували на лікуванні у відділеннях центру термічної травми та пластичної хірургії Київської міської клінічної лікарні №2. На першому клінічному етапі дослідження проведено лікування 381 постраждалого з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок. Пацієнтів розподілили на 2 групи: основну групу, в яку увійшли 212(55,64%) осіб та контрольну групу, яка складалась із 169(44,36%) хворих. На другому клінічному етапі дослідження (310 пацієнтів) вирішували завдання з розробки нових технологій хірургічного лікування наслідків термічної травми верхніх кінцівок. 1 підгрупу склали 39(12,58%) пацієнтів, яким використали метод розтягування тканин (дермотензію), у 2 підгрупу увійшли 58(18,71%) осіб, у яких застосовували васкуляризовані тканини, 3 підгрупу склали 82(26,45%) постраждалих, у яких усунення деформацій не потребувало виконання складних втручань, і корекцію здійснили традиційними методами пластики.Аналіз клінічного перебігу глибоких опіків верхніх кінцівок показав, що порушення кровообігу виникали у 33,07% спостережень, пошкодження сухожиль та мязів - у 24,41%, периферичних нервів - у 16,53%, кісток і суглобів - у 13,12%. Вивчення розвитку реакцій запалення в залежності від перебігу ранового процесу дозволило визначити вірогідність рубцеутворення як основного чинника ускладнень опікової травми верхніх кінцівок, що полягає у: високому вмісті лімфоцитів периферичної крові до 60%, зниженні ферментативної активності фагоцитуючих клітин зони ураження нижче 4%, підвищенні рівнів церулоплазміну більше ніж у 1,5 рази, сіалової та молочної кислот - у 1,2 та 1,4 рази у фазу запалення, високому рівні аутоагресивних реакцій при значній стимулюючій дії сироватки крові на активність лімфоцитів більше 40% та циркулюючих імунних комплексів більше 35% у фазу гранулювання рани, підвищенні кількості глікозаміногліканів у 2-2,5 рази, лужної та кислої фосфатаз у 1,2 та 2 рази у фазу утворення рубця.