Хірургічне лікування хворих з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок від моменту отримання травми до усунення її наслідків на основі системного підходу із застосуванням обґрунтованих методів оперативних втручань на всіх стадіях опікової хвороби.
Аннотация к работе
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор Повстяний Микола Юхимович доктор медичних наук, професор Козинець Георгій Павлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мішалов Володимир Григорович, Національний медичний університет імені акад. Київ), завідувач кафедри хірургії №4 доктор медичних наук, професор Дрюк Микола Федорович, ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.При хірургічному лікуванні термічних уражень верхніх кінцівок реалізують загальноприйняті методики раннього висічення некротизованих тканин та закриття ранових поверхонь ауто-чи алотрансплантатами (Борзых А.В. с соавт., 2000; Крылов К.М., 2000; Alexander M. et al., 2006; Chatterjee J.S., 2006). Провести аналіз лікування глибоких термічних уражень верхніх кінцівок при застосуванні розробленої комплексної програми оперативних втручань та традиційних методів і визначити її ефективність. Розробити технології реконструктивно-відновного лікування постраждалих із наслідками термічних уражень верхніх кінцівок із застосуванням розтягнутих тканин, втручань на глибоких структурах та методів із використанням васкуляризованих тканин. Визначити ефективність системного застосування превентивних, органозберігаючих, первинно-відновних операцій та нових технологій реконструктивних втручань у хворих із термічними ураженнями верхніх кінцівок та їх наслідками для покращення анатомо-функціональних результатів лікування. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: - вирішена проблема хірургічного лікування хворих із глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок від моменту отримання травми до усунення її наслідків на основі системного застосування превентивних, органозберігаючих і первинно-відновних операцій та нових технологій реконструктивних втручань;Основу клінічних досліджень склали спостереження за 691 хворим з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок (381) та їх наслідками (310), які за період з 1994 до 2006 року перебували на лікуванні у відділеннях центру термічної травми та пластичної хірургії Київської міської клінічної лікарні №2. На першому клінічному етапі дослідження проведено лікування 381 постраждалого з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок. Пацієнтів розподілили на 2 групи: основну групу, в яку увійшли 212(55,64%) осіб та контрольну групу, яка складалась із 169(44,36%) хворих. На другому клінічному етапі дослідження (310 пацієнтів) вирішували завдання з розробки нових технологій хірургічного лікування наслідків термічної травми верхніх кінцівок. 1 підгрупу склали 39(12,58%) пацієнтів, яким використали метод розтягування тканин (дермотензію), у 2 підгрупу увійшли 58(18,71%) осіб, у яких застосовували васкуляризовані тканини, 3 підгрупу склали 82(26,45%) постраждалих, у яких усунення деформацій не потребувало виконання складних втручань, і корекцію здійснили традиційними методами пластики.Аналіз клінічного перебігу глибоких опіків верхніх кінцівок показав, що порушення кровообігу виникали у 33,07% спостережень, пошкодження сухожиль та мязів - у 24,41%, периферичних нервів - у 16,53%, кісток і суглобів - у 13,12%. Вивчення розвитку реакцій запалення в залежності від перебігу ранового процесу дозволило визначити вірогідність рубцеутворення як основного чинника ускладнень опікової травми верхніх кінцівок, що полягає у: високому вмісті лімфоцитів периферичної крові до 60%, зниженні ферментативної активності фагоцитуючих клітин зони ураження нижче 4%, підвищенні рівнів церулоплазміну більше ніж у 1,5 рази, сіалової та молочної кислот - у 1,2 та 1,4 рази у фазу запалення, високому рівні аутоагресивних реакцій при значній стимулюючій дії сироватки крові на активність лімфоцитів більше 40% та циркулюючих імунних комплексів більше 35% у фазу гранулювання рани, підвищенні кількості глікозаміногліканів у 2-2,5 рази, лужної та кислої фосфатаз у 1,2 та 2 рази у фазу утворення рубця. Найбільшого прояву патологічні процеси набували з 8 до 20 доби після травми, що дало підставу для розгляду питання щодо видалення некротичних та некротично-фіброзних тканин не лише у фазу запалення, але й у фазу гранулювання рани. Для підготовки опікових ран до шкірної пластики у 147 хворих основної групи з глибокими дермальними опіками верхніх кінцівок здійснили видалення некротичних тканин в строки з 1 до 10 доби (133) та висічення грануляційно-фіброзного шару з 11 до 20 доби (31). Було виконано 82 оперативних первинно-відновних та органозберігаючих втручання з відновлення глибоких дефектів тканин при субфасціальних ураженнях у хворих основної групи та 39 - у постраждалих контрольної групи.