Поняття, види і зміст аграрних правовідносин. Характеристика джерел такого права, в тому числі Конституції України як його першооснови. Аналіз аграрних законів, нормативно-правових актів і постанов країни. Суб"єкти сільськогосподарського виробництва.
Аннотация к работе
. Система аграрного праваУ теорії права під структурою галузі права розуміється обєктивно зумовлена внутрішня організація норм права, які врегульовують однорідні суспільні відносини. Таким чином, систему аграрного права складають правові норми, обєднані за критерієм їх належності до механізму регулювання аграрних відносин. Аграрно-правові норми мають особливості: вони не дублюють дію норм іншої галузевої належності, а спираючись на них, охоплюють своїм впливом специфіку аграрних відносин. Такими інститутами, що інтегрують особливості різних видів аграрних відносин, є приватизація майна державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, паювання землі та майна, державне регулювання сільського господарства, сільськогосподарське дорадництво тощо. Існують дві найпоширеніші класифікації аграрних правовідносин: 1) розподіл за видами аграрних відносин, які виступають матеріальною основою аграрних правовідносин; 2) поділ на внутрішні й зовнішні, які відрізняються спрямованістю правового впливу відповідно "всередину" та "назовні". аграрний право сільськогосподарський конституція19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. за № 1906-IV чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Знаходячи свій зовнішній вираз, свою формальну визначеність у статтях кодексів, законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, декретів і постанов Кабінету Міністрів України, актів галузевих міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади, локальних правових актів, норми аграрного права формують загальну систему аграрного законодавства України. Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18 листопада 1992 р. за № 2796-X11 з метою оперативного вирішення питань, повязаних зі здійсненням ринкової реформи, Верховна Рада України постановила делегувати Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до 21 травня 1993 р., повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення. Далі систему аграрного законодавства України за їх юридичною силою формують підзаконні нормативно-правові акти, до яких включаються укази і розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України. До локальних правових актів сільськогосподарських підприємств доцільно застосувати таку класифікацію: 1)акт, що визначає основи локальної нормотворчості (Положення про порядок розробки і прийняття локальних нормативних актів); 2) установчі документи (статут, засновницький договір); 3) акти регулювання трудових відносин (Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір, Інструкція з охорони праці); 4) організаційно-управлінські акти (рішення загальних зборів, правлінь, накази і розпорядження керівників підприємства, Положення про ревізійну комісію, Положення про правління, Положення про генерального директора (або директора) тощо; 5) акти фінансово-економічного змісту (Положення про розподіл (використання) прибутку, Положення про порядок нарахування і оплати дивідендів, Положення про фонди і резерви та ін.).