Розповсюдження в природі, методи синтезу та біологічні властивості неофлавонів та 3-феноксихромонів. Синтез вихідних сполук. Взаємодія 3-феноксихромонів з гідразином. Реакція Манніха в ряду 4-фенілкумаринів. Особливості дослідження біологічної активності.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі органічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в лабораторії пептидного синтезу Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Наукові керівники: доктор хімічних наук, професор Хиля Володимир Петрович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри органічної хімії, кандидат хімічних наук Шилін Володимир Володимирович, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, провідний науковий співробітник. Вернадського, завідувач кафедри органічної хімії, доктор біологічних наук, професор Мірошниченко Микола Степанович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри біофізики. Захист відбудеться “28” березня 2000 р. о “14” год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.25 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: вул.Створення речовин, для яких характерна наявність декількох фармакофорних центрів, низька токсичність та здатність перетворюватися в нешкідливі для живих організмів та навколишнього середовища метаболіти, є одним з найголовніших завдань біоорганічної хімії. Інтерес до цих сполук обумовлений їх своєрідною хімічною будовою, реакційною здатністю, важливими функціями, які вони відіграють в життєдіяльності живих організмів і цікавими та перспективними в плані практичного застосування фізіологічними властивостями. В останні роки традиційний інтерес до флавоноїдних сполук підвищився внаслідок відкриття модифікованих ізофлавоноїдів, в молекулах яких ароматичний замісник замінено на гетероароматичний або арилоксильний залишок (міжнародні форуми по хімії природних сполук: Ташкент, 1982; Варна, 1989; Відень, 1985; Ескішехір, 1996; Бухара, 1998). Численні дослідження, які проводяться в Київському університеті імені Тараса Шевченка, дозволили встановити залежність біологічної активності від будови речовин та визначити діапазон фізіологічної дії модифікованих ізофлавоноїдів та кумаринів. Синтезовано поліядерні гетероциклічні системи, в яких кумариновий цикл сконденсовано з фурановим та 1,3-дигідрооксазиновим ядрами: 5-феніл-7H-фуро-[3,2-g]хромен-7-ону, 9-феніл-7H-фуро[2,3-f]хромен-7-ону, 4-феніл-6,7,8,9-тетрагідро-2H-бензо[4,5]фуро[3,2-g]хромен-2-ону, 1-феніл-7,8,9,10-тетрагідро-3H-бензо-[4,5]фуро[2,3-f]хромен-3-ону та 4-феніл-9,10-дигідро-2H,8H-хромено-[7,8-e][1,3]-оксазин-2-ону.Реакція ацетонових розчинів 7-гідроксихромонів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5 та 2.1.6 з диметилсульфатом, метил-, етил-та бутилйодидами, 3-хлор-2-метил-1-пропеном, 1-хлоро-3-метил-2-бутеном, бензилхлоридом, 4-фтор-, 2-фтор-, 4-хлор-, 2-хлор-, 4-метил-, 3-метил-, 3-фенокси-, 4-метоксикарбоніл-та 4-нітробензилхлоридами, 2,3,4,5,6-пентафторбензилхлоридом, а-хлоретилбензолом, а-бромацетофеноном, метил-, етил-, бутил-і бензилхлорацетатами, метил-та етил-а-бромпропіонатами, 2,4-динітрохлорбензолом та 4-хлор-3,5-динітробензотрифторидом в присутності поташу приводить до 7-алкокси-та 7-арилокси-3-феноксихромонів 3.2.1-3.2.74. В ІЧ-спектрах вказаних піразолів є смуги поглинання валентних коливань піразольного циклу при 1520-1535 см-1, звязку С=? при 1620-1630 см-1, груп ОН та ?Н при 3245-3400 см-1, а в їх спектрах ПМР спостерігаються характерні для таких структур сигнали в області 9,4-13,4 м.д. В результаті чого були одержані N-захищені 7-О-аміноацил-3-феноксихромони (3.4.1-3.4.62), молекули яких містять залишки гліцину, аланіну, ?-аланіну, валіну, лейцину, ізолейцину, метіоніну, проліну, фенілгліцину, фенілаланіну, тирозину, триптофану, ?-аміномасляної, ?-амінокапронової та глутамінової кислот. В спектрах ПМР сполук 3.6.1-3.6.16, виміряних в DMSO-d4, спостерігаються слідуючі відмінності від спектрів вихідних хромонів: має місце спрощення спектру в області ароматичних протонів за рахунок виключення із взаємодії протону в положенні 8, протони в положенні 5 та 6 проявляються у вигляді дублетів з КССВ 8 Гц. Взаємодією кумаринів 2.2.1-2.2.9 в безводному ацетоні з диметилсульфатом, етилйодидом, н-пропілбромідом, н-бутилйодидом, амілйодидом, b-метилалілхлоридом, пренілхлоридом, бензилхлоридом, 3-метил-, 4-метил-,2-фтор-, 4-фтор-, 2-хлор-, 4-хлор-, 4-нітро-, 2-фтор-6-хлор-, 4-метоксикарбоніл-, 3,4-діхлор-, 2,3,4,5,6-пента-фтор-, 3-феноксибензилхлоридами, а-хлоретилбензолом, метил-, етил-, н-бутил-та бензилхлорацетатами, метил-та етил-а-бромпропіонатами, 2,4-динітрохлорбензолом, 4-хлор-3-нітробензотрифторидом і 4-хлор-3,5-динітробензотрифторидом в присутності поташу отримано алкоксипохідні та арилоксильні 4-фенілкумаринів.Розроблені та вдосконалені препаративні методи синтезу модифікованих аналогів природних 5,7-дигідрокси-3-феноксихромонів та 4-фенілкумаринів, до складу молекул яких входять структурні фрагменти резорцину, 2-метил-, 4-алкіл-, 4-галогенрезорцинів, орцину, флороглюцину та пірогалолу.