Причини та умови постання додаткових семантичних відтінків у складнопідрядних реченнях з підрядними присубстантивно-атрибутивними частинами. Формально-граматичні засоби зв’язку в них. Їх місце і статус у межах структурно–семантичної класифікації.
Аннотация к работе
Синкретичні типи підрядності в системі складного реченняСучасні дослідження з синтаксису відзначаються посиленою увагою до речення як багаторівневої одиниці загалом та до його семантичної організації, яка ґрунтується на категорії валентності предиката, зокрема. Вивчення семантико-синтаксичного рівня речення ставить завданням виявити синтаксичні одиниці, обєднані конкретним значенням, описати семантичні та структурні особливості виділених моделей речення. За умови, що певну ситуацію позамовної дійсності відображають різні типи речень, постає необхідність виділення ядерних, напівпериферійних і периферійних структур, визначення додаткових значень, що ускладнюють основне. Оскільки складнопідрядне речення (далі СПР) - багатогранне явище в синтаксисі, його дослідження залишається і досі важливим завданням вчених. Розвязання проблеми синкретизму в СПР має велике значення для визначення граматичної природи останніх, для типологічних досліджень у сфері складного речення різних мов, для практики викладання української мови та створення єдиної викінченої структурно-семантичної класифікації СПР з урахуванням специфіки перехідних одиниць.У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено обєкт і предмет, мету, завдання і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, простежено звязок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконана робота, зясовано рівень апробації результатів, особистий внесок здобувача, вказано джерела фактичного матеріалу. Масицької та ін., проаналізовано співвідношення понять валентності та сполучуваності, синкретизму і трансформації, трансляції, функціональної омонімії, деривації; зясовано семантико-синтаксичні особливості віддієслівного субстантива, його роль у творенні синкретичних синтаксичних одиниць на рівні словосполучення, простого та складнопідрядного речення; визначено причини синкретичної природи девербатива, його місце в системі частин мови. Тісний міжярусний взаємозвязок призводить до того, що поява гібридних утворень на одному мовному рівні спричинює їх виникнення на іншому: лексико-морфологічний синкретизм слів у межах певної частини мови впливає на синкретизм членів речення - опорних слів, що прогнозують синкретизм семантико-синтаксичних відношень між частинами СПР. Перетворення типу Коли надіятися вже немана що, тоді залишається надія на Бога ілюструє синхронічну непрограмовану трансформацію (за В.Мігіріним), є прикладом транспозиції значення - міжкатегорійного переходу, при якому типове для однієї частини мови значення переноситься до іншої: читати - читання; є синтаксично зумовленим переміщенням слів - трансляцією, що має три вияви: а) вживання того самого слова з різними вторинними синтаксичними значеннями; б) міжкатегорійні переходи в межах того самого значення; в) міжкатегорійні переходи, що супроводжуються змінами в значенні дериватів; є виявом синтаксичної деривації (за Є. У лінгвістиці синкретизм вживається на позначення: 1) формального нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів (відмінковий синкретизм або синкретизм різних граматичних категорій); 2) поєднання (синтезу) диференційних структурних і семантичних ознак одиниць мови (певних розрядів слів, значень, речень, членів речень та ін.), що протиставляються одна одній в системі мови і повязані явищами перехідності.