Структурно-порівняльний аналіз флори української частини Кілійської дельти Дунаю. Закономірності територіального розподілу рослинного покриву заповідника. Особливості розробки наукових основ і практичних рекомендації збереження гено- і ценофонду.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИУ їх вирішенні важливу роль відіграють еталонні ділянки природи - заповідники, завданням яких є збереження і моніторинг екосистем. У цьому звязку першорядного значення набувають дослідження, повязані з вивченням динаміки рослинного покриву і, насамперед, процесів сингенезу, а також змін, що відбуваються під впливом зовнішніх (природних і антропогенних) факторів. Значущість вивчення динаміки рослинності заповідних обєктів визначається необхідністю виявлення основних тенденцій і прогнозу можливих змін, розробки оптимальних режимів охорони територій, а також визначення стратегії оптимізації рослинного покриву відповідних екосистем які знаходяться в умовах антропогенного впливу. Дотепер цілісного уявлення про сучасні динамічні тенденції рослинного покриву Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ) не було, залишалися практично не вивченими зміни рослинності новоутворених територій дельти, а також зміни окремих типів організації рослинності. Для досягнення мети були поставлені наступні взаємоповязані задачі: здійснити структурно-порівняльний аналіз флори району досліджень і встановити її особливості;Відмічається недостатнє вивчення динаміки рослинного покриву, зокрема новостворених морфоструктур та розглядаються актуальні питання ботанічних досліджень, зокрема природних і антропогенних змін рослинності, ії охорони та оптимізації. Дунайський біосферний заповідник площею 46402,9 га розташований на крайньому південному заході Одеської області і займає українську частину території первинної і вторинної дельт Кілійського гирла Дунаю. Вивчення динаміки рослинності проведено прямими і непрямими методами на стаціонарних ділянках (Александрова, 1964; Парфенов, Ким, 1976; Миркин, 1984; Парфенов, Рыковский, 1985; Миркин, Наумова, 1989 і ін.). Нами вона розглядається як комплекс різних типів рослинності - водного, болотного, лучного, солонцевого і солончакового, псамофітного і лісового. Останній етап характеризується посиленням уваги дослідників до питань динаміки рослинності для цілей реставрації і рестабілізації екосистем, а також менеджменту територій гирлових областей річок.Дунайський біосферний заповідник займає українську частину території первинної і вторинної дельт Кілійського гирла Дунаю - парагенетичних геосистем, що відрізняються особливостями виникнення і формування, а також ступенем антропогенної трансформації геокомплексів. Значне екотопічне диференціювання територій і динамічність геокомплексів визначають найвищий рівень їх біотопічної і біологічної різноманітності в регіоні. У рослинності ДБЗ виділено 18 класів, 27 порядків, 35 союзів і 160 асоціацій. Для рослинного покриву ДБЗ характерні природні (заповідна зона), природно-антропогенні (заповідна і буферна зони) і антропогенні (зона антропогенних ландшафтів) зміни, які проходять одночасно. Їхня спрямованість, якісні і кількісні показники визначаються екологічними умовами місцезростань (ступінь алювіальності, заплавний режим), впливом антропогенних факторів.