Переформатування картини світу й визначення нових установок філософії. Історія вивчення природи людини. Виникнення філософської антропології. Вирішення теоретичних і практичних питань сьогодення. Філософсько-антропологічне вивчення природи духовності.
Аннотация к работе
Синестезія рівнів антропобуття в процесі символічної дії духовних практик шаманізмуКонцентрація уваги на суто онтологічних і суто гносеологічних аспектах осягнення істини Буття у західноєвропейській філософії і науці XVIIXVIII століть, змінилася увагою до соціального життя у філософії другої половини XIX століття і через проблему психологізму у науці, яка слугувала імпульсом для розробок феноменології Е.Гуссерля, у подальшому, у ХХ столітті, трансформувавшись в увагу до внутрішнього життя людини в екзистенціалізмі, у спробах філософської герменевтики знайти єдність зовнішньо-внутрішнього співвідношення, спираючись на інтрепретативніпроцедури, врештірешт, зупинилася перед прірвою відносності й деконструкції філософського постмодерну другої половини ХХ століття. Виходячи з тих перспектив, які відкривають можливість людству не загинути під невпинним натиском (а може вже і тягарем) науково-технічного прогресу, можна визначити контури парадигми, котра повинна піти у минуле попри усій різнобарвності характеризуючих її варіантів: фундаментальне ядро традиційного типу філософування складає положення про homo sapiens людину-розумну. Підходом, який відкриває нові можливості у вирішенні теоретичних і практичних питань сьогодення, може стати таке визначення сутнісної природи людини, котре, з одного боку, долало б однобічність сучасного підходу у вирішенні цієї проблеми, а з іншого встановлювало б звязок як з прозріннями часів виникнення філософії, так і з релігійно-філософськими ідеями. Багатоманіття типів синтезу здебільшого будувалося на поєднанні рівнів антропобуття лише другого блоку, ігноруючи той факт, що найтісніше поєднують Людину із Природою як Нескінченним Універсумом, не розмірковування про дійсність, не активні перетворення дійсності людиною, мета яких задовольнити матеріально-егоїстичні потреби і примхи «Невідомо-Куди-Прогресу», а передусім перший блок рівнів антропобуття. Усвідомлення людиною у самій собі особливостей функціонування цього блоку тотожне розумінню сутності Природи, як вона проявляє себе у єстві самої людини.