Критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів педагогічних систем, головні принципи синергізації навчання та виховання. Обґрунтування синергетичної моделі актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти і педагогічної думки.
Аннотация к работе
Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Синергетичний підхід як метод аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки (друга половина ХХ століття)Сучасні наукові дослідження засвідчують, що синергетична парадигма сприяє глибокому пізнанню таких складних нелінійних відкритих систем, як суспільство та різних його підсистем, зокрема й освіти. Незважаючи на те, що проблемам синергетики в освіті присвячено чимало робіт, такі категорії, як "педагогічна синергетика", "синергетичний підхід у освіті", ще не отримали в педагогіці однозначного тлумачення та перебувають у стадії розробки та обґрунтування. Актуальність і проблемність упровадження ідей синергетики в освіту, що зумовлюється наявністю в освітянській практиці як традиційного лінійного так і нелінійного імовірнісного синергетичного мислення, випливає із протиріч у освітній практиці між: необхідністю реалізації синергетичного підходу у професійній діяльності педагога та недостатньою розробленістю в педагогічній теорії вихідних концептуальних засад педагогічної синергетики; декларацією особистісно орієнтованої парадигми навчання і виховання та відсутністю ефективних технологій її реалізації; системою освіти, вибудуваною відповідно до ідеалів і норм класичної науки, і відкритою моделлю освіти, зміст якої має бути багатогранним і варіативним. Проаналізувати провідні тенденції розвитку освіти та вітчизняної педагогічної думки, визначити імпліцитні й експліцитні синергетичні риси у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття. Теоретичну основу дослідження склали: положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відображено основні ідеї національної освіти (Конституція України, Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті); наукові праці з проблем теорії та історії педагогіки, філософії, психології; матеріали науково-методичних та періодичних видань другої половини ХХ століття; теорія синергетики та самоорганізації (В.І.У той час як синергетичний підхід у педагогіці передбачає акцентування уваги дослідника на процесах руху, розвитку і руйнування систем, структурних переходів, появі нових систем та системних якостях цілого, на сукупності внутрішніх і зовнішніх взаємозвязків педагогічної системи. Підтверджено, що існує нагальна необхідність реалізації синергетичного підходу в освіті, оскільки останнім часом в теорії педагогіки зявилося багато праць, у яких доцільність упровадження методів синергетики в освітню галузь визнається самоочевидною, коли застосування синергетичного підходу як міждисциплінарного напрямку досліджень дозволяє залучати різні концепції, підходи до аналізу освітньо-виховної спрямованості педагогічних процесів. Підтверджено, що будь-яка педагогічна система, відповідно до системних принципів організації предметів та явищ нашого світу, є цілісною відкритою системною сутністю та виявляє синергетичі риси, що орієнтує педагогів на впровадження у свою педагогічну практику синергетичного підходу та зумовлює використання ними усвідомлено чи стихійно методології синергетики, її концептуальних та світоглядних ресурсів. У процесі дослідження встановлено доцільність і необхідність використання синергетичного підходу як методу аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки, сутність якого як методу аналізу явищ різної природи полягає у виявленні та пізнанні синергетичних закономірностей, які керують процесами самоорганізації в педагогічних системах, що потребує врахування природної самоорганізації цих систем. На основі аналізу імпліцитно присутніх синергетичних рис у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття, а також вивчення динаміки її розвитку з позиції синергетичного підходу виокремлено та узагальнено провідні тенденції розвитку сучасної освіти: входження сучасної освіти у кризовий стан; глобалізація освітніх процесів; розширення філософсько-рефлексивного аспекту педагогіки; поглиблення людиномірної, ціннісно-психологічної орієнтації педагогічної думки; розвиток системно-інтеграційного аспекту педагогіки і педагогічної думки.