Клінічний перебіг раннього післяопераційного періоду при застосуванні різних медикаментозних методів корекції ентеральної недостатності. Оцінка ефективності різних видів нутрітивної підтримки в комплексі лікування синдрому ентеральної недостатності.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИРобота виконана в Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України Науковий керівник доктор медичних наук, професор Борова Оксана Євгенівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Горбатюк Ольга Михайлівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії доктор медичних наук, професор Кукуруза Юрій Петрович, Вінницький національний медичний університет ім. Захист відбудеться 03.12.2009 р. о 1330 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті імені О. О.Основними завданнями в лікуванні синдрому ентеральної недостатності є: евакуація гіпертоксичного вмісту кишківника; нормалізація мікроциркуляторних розладів у кишковій стінці, що досягається проведенням декомпресії тонкої кишки; активна санація порожнини кишки з ліквідацією аллохтонної мікрофлори; проведення детоксикаційної терапії; нормалізація обміну речовин у стінці кишки; відновлення її барєрів захисту; рання нутрітивна підтримка (Шевчук М.Г. та співавт., 2002; Тамм Т.1. та співавт., 2000). У лікуванні синдрому ентеральної недостатності виділяють хірургічні методи корекції, до яких відносять ліквідацію причини захворювання, різноманітні методики тривалої чи одномоментної декомпресії та медикаментозну корекцію шляхом проведення череззондових лікувальних програм, інфузійної терапії (Захараш М.П. та співавт., 2001; Андрющенко В.П. та співавт., 1997). Проте до останнього часу нема переконливих клінічних даних на користь окремих методик хірургічної корекції та інтубації кишківника у лікуванні синдрому ентеральної недостатності, оскільки анатомічні особливості тонкої кишки не дозволяють провести специфічних досліджень її стінки як у дорослих так і у немовлят з хірургічною патологією травного тракту (Короткий В.М. та співавт., 2004; Шапринський В.О. та співавт., 2004). Все це визначає актуальність комплексного вивчення системних та метаболічних розладів, що розвиваються у новонароджених і дітей раннього віку з хірургічною патологією травного тракту, подальшу розробку і вдосконалення комплексної системи сучасних лікувальних технологій (хірургічної та медикаментозної корекції) синдрому ентеральної недостатності. Покращити результати лікування немовлят з хірургічними захворюваннями та вадами органів травного тракту, у яких в післяопераційному періоді розвинувся синдром ентеральної недостатності, шляхом розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію синдрому ентеральної недостатності у даної групи пацієнтів.Вищезгадані завдання вирішувались на основі аналізу лікування 655 новонароджених та дітей раннього віку з хірургічними захворюваннями травного тракту, що перебували на лікуванні в хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні „ОХМАТДИТ”, Львівській міській дитячій клінічній лікарні за період з 1998 до 2008 рр.. Всі діти були прооперовані в терміни від однієї доби до чотирьох і більше в залежності від часу встановлення діагнозу, поступлення в стаціонар, супутньої патології та ступеня передопераційної підготовки дитини до проведення хірургічного втручання (таблиця 1). Проведений аналіз результатів сонографічної антенатальної діагностики вад розвитку травного тракту (73%), терміну гестації (30% дітей недоношені), особливостей при веденні пологів (87% - природні пологи, 13% - цісарський розтин), маси тіла (середня маса тіла новонароджених складала 2300±186г (р<0,05), супутніх захворювань (52,6%), своєчасного та комфортного транспортування дітей з хірургічною патологією в спеціалізований стаціонар (перша доба поступлення - 67,7%; друга доба - 19,4%; третя доба - 9,7%; четверта і пізніші доби - 3,2% новонароджених), проведення передопераційної підготовки дитини, безпечної анестезії та застосування адекватних сучасних хірургічних методик. Як показали наші дослідження та проведений аналіз 655 медичних стаціонарних карт пацієнтів, оперованих з приводу хірургічних захворювань травного тракту у 22,6% дітей (таблиця 2) в післяопераційному періоді розвинувся синдром ентеральної недостатності (СЕН). У дітей до року частота виникнення СЕН спостерігалась у 41 (27,7%) дитини, а у дітей від року до трьох в 35 (23,65%).В результаті проведених досліджень та всебічному вивченні механізмів розвитку синдрому ентеральної недостатності в науково-дослідницькій роботі вирішене актуальне медико-соціальне завдання профілактики, діагностики та лікування синдрому ентеральної недостатності у немовлят з хірургічними захворюваннями та вадами органів травного тракту. Серед 655 досліджуваних дітей з хірургічними захворюваннями та вадами органів травного тракту в післяопераційному періоді у 148 (22,6%) розвинувся синдром ентеральної недостатності.