Символ землі та специфіка його художнього втілення у французькій, бельгійській та швейцарській франкомовній прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть (романи Е. Золя, К. Лемоньє, Ш.Ф. Рамюза) - Автореферат
Особливості художнього втілення символу землі у франкомовній прозі. Взаємозв’язки символу землі з іншими компонентами творів митців (образи, художній час і простір, сюжет, композиція та ін.). Місце символічного образу землі в структурі роману XIX-XX ст.
Аннотация к работе
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Символ землі та специфіка його художнього втілення у французькій, бельгійській та швейцарській франкомовній прозі кінця ХІХ - початку ХХ століть (романи Е.Робота виконана на кафедрі світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Кравець Ярема Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка,доцент кафедри світової літератури. кандидат філологічних наук, доцент КРИВОРУЧКО Світлана Константинівна Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться “16” грудня 2011 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 по захисту кандидатських дисертацій у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Актуальним напрямком сучасної імагології є дослідження архетипних символів, які знайшли відбиток у різних літературах, сприяючи творенню національних характерів. Символ землі як літературний етнообраз, що репрезентує націю, допомагає за референційною віднесеністю розкрити проблему “свій - інший”, висвітлити національну специфіку європейських літератур - Швейцарії, Бельгії, Франції, що засвідчують романи Еміля Золя (1840 - 1902), Каміля Лемоньє (1844 - 1913), Шарля-Фердинанда Рамюза (1878 - 1947), які відобразили життя і мислення етносів з особливим розумінням символіки землі. Проблема вивчення особливостей національного образу світу у франкомовних літературах крізь призму символу землі мало досліджена в сучасному літературознавстві. Мета конкретизується у таких завданнях: · виявити ґенезу і своєрідність функціонування символу загалом і символу землі зокрема в літературі та мистецтві; Генетичний метод дозволив простежити ґенезу символу землі, особливості функціонування архетипу землі в міфології та фольклорі; генетичний метод поєднаний з елементами психоаналітичного підходу з метою встановлення кореляції понять “символ” і “архетип”.У першому розділі “Символ землі як історико-культурна універсалія” розкрито методологічні принципи дослідження, виявлено ґенезу і підходи до категорії символу (землі) в літературі, мистецтві, науці. “Категорія символу в літературі та мистецтві” уточнено зміст теоретичних понять “символ”, “образ”, “архетип”, встановлено кореляцію між ними, здійснено огляд праць літературознавців з проблеми трактування символу та його звязків з іншими мистецькими категоріями. У дисертації проаналізовано особливості розвитку художнього конфлікту в романі О. де Бальзака у зіставленні з романом “Земля” Е. Золя. Пасивність селян, їхня привязаність до рідного дому і до землі вже є очевидною у творі О. де Бальзака, це знайде розвиток в образах Фуана та Бюто у “Землі” Е. Золя. Розкрито концептуальне значення символу землі, що змальовує життя як вічне оновлення: народження із землі - смерть як повернення в землю - нове народження як продовження невпинного життєвого циклу.Будучи архетипним, символ землі впродовж літературного процесу набував різних значень і трактувань, втілюючи як загальні риси мистецьких епох, напрямів, течій, стилів, так і особливості індивідуальних стилів митців. Символ землі в художньому творі може виконувати різні функції: концептуальну (як втілення концептів світобачення письменника), імагологічну (сприяє створенню художній образів - персонажів, світу, природи тощо), конструктивну (як основа художньої структури твору, що забезпечує звязок поміж іншими компонентами), динамічну (як рушій сюжету, мотивів, конфлікту), символічну (задля виявлення прихованих смислів, міфологічної свідомості, архетипних моделей), жанрово-стильову (бути стильовою константою чи домінантою; впливати на жанровий зміст твору). Зіставлення трактування символу землі в різних літературах сприяє виявленню їх національної специфіки, національних образів світу, національних характерів, а також тенденцій літературного процесу, традицій і новаторства, самобутності ідіостилів митців. Так, у творчості О. де Бальзака (роман “Селяни”) земля стає провідною темою твору, ставлення до неї виявляє глибинну сутність персонажів і суспільства загалом. Золя виходить за межі соціального аспекту проблеми, земля із причини конфлікту стає символом у найширшому розумінні як засіб екзистенції людини, вічне начало життя.