Оптимізація методологічно-змістового підходу дослідження зброї та корекція вектора студіювання в напрямі зміщення традиційних функцій: знищення та захисту до її символічного наповнення. Символіка старовинної зброї збагатить духовну скарбницю народу.
Аннотация к работе
ШАПОВАЛ Лариса Василівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології з методикою навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія СковородиКлейноди символізують державну владу, військо; жест покладення клейноду на головний убір, який лежить на землі - символ відмови від владних повноважень, а його підняття - повернення влади. За етимологічним словником української мови термін клейнод та його похідні вживаються у значенні «коштовність; знак влади; регалії»; клейнодець «ювелір»; клейнотъ «дорогоцінність, скарб (1572); прикраса, намисто (1627); знак, клеймо (XVII ст.). З точки зору Митрополита Іларіона на українських теренах та всього словянського сходу Європи терміну клейноти чи клейноди не було доти, поки Україна в XVI ст. не опинилася в державних межах історичної Польщі. Прапор, чи хоругва, дарувалася всьому війську, але носив її хорунжий; бунчук - кошовому, але носив його бунчужний, який тримав його під час походу над головою отамана, щоб подавати знак козакам у бою, куди веде їх ватажок; військова печатка - військовому судді; курінна чи паланкова печатка - курінному отаманові чи паланковому полковнику; пірнач або жезл,-полковникові, котрий носив його у себе за поясом і часом вручав його мандрівникові, що проїжджав запорізькими степами, для його повної безпеки в дорозі; литаври - всьому військові, але в особливе завідування довбиша чи политаврника; значки - для всіх тридцяти восьми запорізьких куренів, але у відання військового пушкаря. Болгарське слово бунчук та польське bunczuk мають семантичне наповнення «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», чеське buncuk «турецька військова емблема», словацьке buncuk «турецька військова емблема; військова емблема козацьких отаманів» - давнє запозичення з турецької, кримськотатарської, чагатайської, калмицької та ін. тюркських мов і виводяться від перської manguk «прапор; золотий набалдашник на прапорі».