Коріння символізму в процесі християнізації Київської Русі, спираючись на символіку стародавнього храму та феномен святості, започаткований життям святих Києво-Печерської лаври. Цілісність концепту софійності. Аналіз в контексті культури Київської Русі.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукТаке розуміння символу і представляється в дисертаційному аналізі символічних структур етнокультурного процесу в Україні. Дослідження наскрізних ідей української культури, що набули архетипічного значення та стали символами національного духу, позначає історичні та духовні підстави становлення демократії в Україні - процесу, який має продовження в соціально-політичних колізіях сучасності. Отже, можна констатувати, що аналіз символічних структур етнокультурного процесу в Україні виводить нас на світоглядні проблеми національного розвитку, а також реалізується в сакральному розумінні святості Батьківщини, національного довкілля буття. Обрана тема дослідження повязана з науково-дослідницькою програмою, яка виконується кафедрою української філософії та культури в межах комплексної науково-дослідницької теми філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Філософська та політологічна освіта на перетині тисячоліть» (номер державної регістрації - 01БФ 041-01) і з науково-дослідницькою програмою, яка виконується Інститутом філософії імені Г.С. Вона враховує також основні засади «Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI століття)» та інших програмних документів, які спрямованні на розвиток філософських досліджень в умовах трансформації гуманітарної освіти на початку третього тисячоліття.Перший розділ - «Символічні структури в етногенезі українців», який складається із трьох підрозділів, присвячений аналізу різних символів в етногенезі українців, символіці в процесі прийняття християнства в Україні та аналізу концепту софійності. в культурі Київської Русі. Досліджується і символіка зірок та місяця, в контексті різних фольклорних сюжетів, в українських колядках, загадках, тощо. Розглядаючи символіку етнографічного вбрання українців, зазначається семантика взуття, сорочки, плахти, дідівського бриля. Топоров, в основі стародавньої свідомості знаходяться три тісно повязані між собою ідеї святості: 1) єдність у просторі і в сфері влади (наприклад, «Повість времянних літ»), 2) єдність в часі і в дусі, тобто ідея духовної спадщини (наприклад, «Слово про закон і благодать»), 3) святість як вищий моральний ідеал поведінки, життєва позиція. Це пояснюється цілою низкою обставин: по-перше, Богородиця в своїй особі зображує софійність всієї тварі, по-друге, Богородиця була першою в світі, кому було дано спостерігати втілену живу мудрість, яку Бог явив на землі, по-третє, образ Богородиці, повязаний з ідеєю апокатастасісу, як ідеєю милосердя і можливості кінцевого спокою для всіх.