Історія виникнення сифілісу, його супутні захворювання (гонорея, трихомоніаз, м’який шанкер, пахова лімфопатія) та виявлення збудника (бліда трепонема). Поняття природженого сифілісу, основні методи діагностики, сучасне лікування та профілактика хвороби.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Виконала: Студентка 221 групиСифіліс - найтяжча і найнебезпечніша недуга з групи венеричних хвороб, до якої крім сифілісу входять гонорея, трихомоніаз, мякий шанкер (шанкроїд) і пахова лімфопатія (четверта венерична хвороба). За неповними даними Всесвітньої організації охорони здоровя, в зарубіжних країнах нині налічується близько 60 мільйонів хворих на сифіліс і кількість їх продовжує збільшуватись. Чимало авторитетних учених гадає, що існуюча в країнах Африки хвороба “фрамбезія” (“тропічний сифіліс”) була джерелом європейського сифілісу з дещо зміненими ознаками і перебігом під впливом соціально-економічних чинників. У нашій країні венеричні хвороби залишилися в спадщину від царської Росії , яка рівнем захворювання на сифіліс була однією з перших у Європі. Завдяки вжитим заходам захворюваність на венеричні недуги в нашій країні різко зменшилась і до 1940 - 1941 років випадки зараження сифілісом були поодинокими.