Посилення загальнотеоретичної та аналітичної підготовки журналіста, викликаної конкуренцією з боку штучного інтелекту, здатного створювати новинний контент і виконувати рутинну журналістську працю. Можливість освоювати майбутню професію з бакалаврату.
Аннотация к работе
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА МАС-МЕДІА: ВИКЛИКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТІВВчені зазвичай виділяють три історичні типи підготовки журналіста [9, с. 4243]: 1) школа виховання пропагандиста, поширена в країнах з тоталітарним режимом: підготовка журналістів здійснюється в руслі ідеології правлячої партії, під час навчання журналіста готують не стільки як майбутнього професіонала, скільки відданого партійним цінностям агітатора і пропагандиста; 2) школа виховання інформатора, поширена в англосаксонській журналістиці, веде підготовку репортера, зосередженого на пошуку фактів, а не на їх поясненні; 3) школа виховання аналітика, характерна для країн Центральної та Південної Європи (Німеччина, Франція, Іспанія), яка культивує «місіонерську» журналістику, або журналістику «соціальної відповідальності». Ці традиції були частково перервані в ХХ ст. радянською школою виховання «агітатора, пропагандиста і колективного організатора», в якій журналістам відводилася роль не володарів думок, а лише «підручних партії». Публіцист Валерій Аграновський колись назвав неусвідомлений, «голий» факт «громом литавр в оркестрі, що звучать поза всяким звязком з мелодією та змістом», оскільки «жодний факт, навіть кричущий, сенсаційний, не може «вплинути на уми», якщо він не осмислений автором, не супроводжений роздумами, доводами, не забезпечений темою, яка має свій портрет». Аграновський, - сама по собі найчастіше породжує пересуди, залишає читача в подиві, не організує його ставлення до події, факту, а в результаті не формує громадської думки, які не пробуджує громадських роздумів, а отже, не сприяє виконанню головного завдання журналістики» [2].