Загальна характеристика портфелю цінних паперів банку. Оцінка ефективності політики комерційного банку "Приватбанк" щодо управління інвестиційним портфелем. Особливості аналізу динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку.
Аннотация к работе
Інвестиційний портфель є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується оптимальне для нього співвідношення прибутковості і ризику інвестицій. Оскільки усі фінансові інвестиції (цінні папери) розрізняються за рівнем прибутковості і ризику, їхні можливі сполучення в портфелі змінюють ці характеристики, а у випадку оптимального їхнього сполучення можна домогтися значного зниження ризику інвестиційного портфелю. Широко відомий принцип диверсифікованості при формуванні портфеля цінних паперів, відповідно до якого збільшення числа типів цінних паперів, що включаються в портфель, приводить до зниження ризику даного портфелю. Управління інвестиційним портфелем включає, як і управління будь-яким складним обєктом зі змінним складом, планування, аналіз і регулювання складу портфеля. Крім того, управління будь-яким портфелем містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, повязаних з ним.Інвестор, купуючи цінні папери, прагне досягти найбільшої прийнятної для нього прибутковості. Будь-яка інвестиція повинна аналізуватися з позиції її впливу на зміну прибутковості і ризику всього портфелю в цілому - у випадку додавання активу в портфель і вилучення його з портфеля. Закордонний досвід роботи банків з цінними паперами свідчить, що вони, формуючи інвестиційний портфель, добирають його в наступному співвідношенні: у загальній сумі цінних паперів близько 70 відсотків - державні цінні папери, близько 25 відсотків - муніципальні цінні папери і близько 5 відсотків - інші папери. Зміст створення портфеля і управління цінними паперами саме як єдиним портфелем полягає в тому, щоб додати всій сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики (прибутковість і ризик), які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки при їхній комбінації. Оскільки усі фінансові інвестиції (цінні папери) розрізняються за рівнем прибутковості і ризику, їхні можливі сполучення в портфелі змінюють ці характеристики, а у випадку оптимального їхнього сполучення можна домогтися значного зниження ризику інвестиційного портфеля.Комплексний аналіз будь-якого обєкту (в даному випадку обєктом є операції банка з цінними паперами) передбачає врахування достатньої кількості його аспектів, тобто врахування достатньої кількості автономних і водночас взаємоповязаним характеристик, які характеризують обєкт аналізу. Далі мова йтиме тільки про активні операції банка з цінними паперами, зокрема про інвестиційні та спекулятивні, оскільки саме активні операції є дохідними для банку, мають більш високий ступінь ризику та розвинену структуру. Це пояснюється, передусім, тим, що віднесення їх до операцій з цінними паперами здійснено відповідно до їх форми, тобто безпосередньої участі цінних паперів в процесі їх проведення, але за своєю економічною сутністю вони такими не являються. Аналіз портфелю цінних паперів розпочинають з аналізу питомої ваги інвестиційних активів у загальних активах банку (формула 1.1): де Чіц / п - інвестиції в цінні папери/ Цей показник також буває ланцюговим (формула 1.4) та базисним (формула 1.5): Темп приросту показує на скільки відсотків змінилися обсяги здійснених операцій банку з портфелем цінних паперів банку по відношенню з попереднім (формула 1.6) або базовим (формула 1.7) роком: Наведені формули представляють основні показники, які б могли наочно продемонструвати стан подій, що вже відбулися.Збільшення в структурі портфелю банку надійних інструментів повязане з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень. Аналізуючи структуру інвестиційного портфеля банку, слід зупинитися на існуючих вимогах до відображення вкладень у цінні папери у фінансовій звітності банків. До торгових цінних паперів також можуть бути віднесені будь-які цінні папери, щодо яких банк під час первісного визнання прийняв рішення про намір і змогу обліку їх за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки чи збитки. У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення; цінні папери, які банк готовий продати у звязку із зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, а також наявності альтернативних інвестицій; акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані або утримуються виключно для продажу упродовж 12 місяців; інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж. Тобто як в першому так і в другому випадку, банк має продати цінні папери не тримаючи їх до дати
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи аналізу портфелю цінних паперів банку
1.1 Загальна характеристика портфелю цінних паперів банку
1.2 Система аналізу портфелю цінних паперів банку
Розділ 2. Оцінка ефективності політики кб «приватбанк» щодо управління інвестиційним портфелем
2.1 Аналіз динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку
2.2 Оцінка рентабельності інвестиційного портфеля комерційного банку “Приватбанк”
Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу портфелю цінних паперів банку
3.1 Методика аналізу ефективності портфеля цінних паперів банку
3.2 Особливості аналізу похідних цінних паперів в інвестиційній діяльності банку