Висвітлення системного питання ролі шляхів сполучення у перебігу знакових військових подій на Буковині. Аналіз перебігу військових конфліктів між Польщею та Молдовою, боїв між військами Яна Яблоновського та турецько-татарсько-молдовської коаліції.
Аннотация к работе
ШЛЯХИ ВІЙСЬКОВИХ ПОДІЙ: БУКОВИНА, XIV-XVIII СТОЛІТТЯНаявність шляхів сполучення, їх густота, якість, параметри у значній мірі визначають стратегію, логістику, тактику і загальний успіх військового вирішення конфліктів. На території Буковини, яка відзначається інтенсивно розчленованим рельєфом і високим ступенем залісненості, дорожня мережа пристосовувалась до цих складних умов і відіграла визначальну роль у реалізації історико-географічного процесу у його белігеративному форматі. The presence of communication, their density, quality, parameters to a large extent determine the strategy, logistics, tactics and overall success of military conflict resolution. The tactics of the forest ambush allowed a much smaller Moldovian army (a maximum of 16-17 thousand people) to achieve significant success in a short time. In October 1685, fighting near the villages of Boyany - Raranche (Novoselytsya district) took place between the troops of the Polish crown hetman Jan Jablonowski (30000 soldiers) and the Turkish-TATARMOLDOVIAN coalition (about 140 thousand soldiers).У заліснених районах утримання доріг, з огляду на репродуктивну активність деревної та травяної рослинності, було доволі складним завданням, тому їх щільність була значно меншою. Передумовою стало друге і цілком не шляхетне порушення Яном Ольбрахтом умов перемиря, згідно якого польські війська після невдалої місячної облоги Сучавської фортеці повинні були залишити територію Молдавії і відійти назад тією ж самою дорогою, якою вони прибули до Сучави, попутно сплюндрувавши територію і розоривши місцеве населення. До того ж, для розміщення великої кількості війська (понад 40 тис. бійців) з чималим обозом (ймовірно до 5-6 тис. возів), облоговими машинами та кіньми (не менше 15-20 тис. голів) необхідна була територія щонайменше 4-5 км2, яка значно перевищує розміри пагорба і прилеглої вільної від лісу місцевості. Напевне, на вершині міг знаходитись лише штаб та гвардія Яна Ольбрахта, в той час як польське військо, набране із східно-польської, малопольської шляхти, шляхти з Червоної Русі і Поділля, посполитих та німецьких найманців вимушено було розміщуватись на ночівлю у самому невеличкому селі глибока та вздовж дороги від Сірету. Через ліс було декілька доріг, на користь чого свідчить той факт, що на початку битви молдавські кіннотники несподівано для поляків зявились на північному узліссі і перекрили шляхи для відступу, хоча основні сили Штефана Великого спрямували головний удар на середину (куди також необхідно було підвести у певному порядку війська) та арєргард польського війська, складеного посполитими (ополченцями з польських земель) та німецькими найманцями.Особливості ландшафтного антуражу відігравали і відіграють важливу роль у формуванні дорожньої інфраструктури, яка, в свою чергу, суттєво впливає на особливості, характер і перебіг військових подій у їх активній фазі. Домінування лісів і незначні осередкові локалітети освоєних безлісих ділянок на Хотинській височині та у Прут-Сіретському межиріччі визначали стратегію і тактику військового вирішення конфліктів. І навпаки, характер битв та пересувань великих військових мас ще раз підтвердив особливості природних умов регіону наприкінці XIV-XVII ст., які у Європі відзначалися деяким знелюдненням, запустінням і ренесансом лісів. За легендами, після завершення битви у козминському лісі за наказом Штефана Великого 20 тис. полонених польських шляхтичів запрягли у плуги і переорали ними ділянку землі, на якій, окропленій кровю страчених, висадили жолуді і невдовзі виріс ліс, названий Червоною Дібровою.