Правові, організаційні і техніко-криміналістичні проблеми забезпечення діяльності експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ України на сучасному етапі її розвитку. Новий механізм організаційного забезпечення розслідування злочинів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. НАУКОВИЙ КЕРІВНИК кандидат юридичних наук, доцент Біленчук Петро Дмитрович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри розслідування злочинів факультету підготовки слідчих та криміналістів ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Сегай Михайло Якович, Академія правових наук України, Київський регіональний центр, вчений секретар кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, Заслужений юрист України Берзін Валентин Фріцевич, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України Захист відбудеться 19.09.2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, м.Вирішення питань підвищення ефективності розслідування злочинів, забезпечення правопорядку в нових умовах у чималій мірі залежить від чіткого і ефективного правового та науково-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України і такого важливого структурного підрозділу як експертно-криміналістична служба. Тому питання вдосконалення організації діяльності експертно-криміналістичної служби в правовому, організаційно-структурному і техніко-криміналістичному аспектах в умовах загострення криміногенної обстановки стають актуальними і необхідними для оптимізації практичної діяльності підрозділів експертно-криміналістичної служби, підвищення її ефективності в обслуговуванні потреб кримінального судочинства. Сьогодні окремі проблеми щодо організації діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України та місця її в системі експертно-криміналістичних установ України залишились недослідженими. Дисертація відповідає тематиці наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”), виконана згідно з перспективним планом науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр.”) та планам науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. В процесі дослідження широко використовувались такі традиційні загальнонаукові методи: історико-правовий для аналізу етапів становлення та розвитку експертно-криміналістичної служби МВС України, формально-логічний для формулювання пропозицій щодо змін чинного кримінально-процесцуального законодавства, порівняльний з метою визначення організаційної побудови та процесуальної регламентації діяльності експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ на різних етапах її історичного розвитку та у порівнянні з сучасними судово-експертними установами України та зарубіжжя, статистичний для дослідження ефективності діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України.У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, ступінь новизни одержаних результатів, визначаються мета і завдання, обєкт та предмет, методи, звязок з науковими програмами МВС України та Національної академії МВС України, показане теоретичне і практичне значення положень, що виносяться на захист, викладаються дані про їх апробацію та впровадження у практику.У підрозділі 1.1 “Історія, організаційна побудова і правова регламентація діяльності експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ України” автор зазначає, що проведений аналіз праць по історії криміналістики дозволяє зробити висновок, що вони присвячені здебільшого розвитку криміналістики в Україні за радянські часи. Виділяються такі етапи перебудови діяльності експертно-криміналістичної служби: перший (1985-1987 рр.) - формування системи та зміцнення її організаторської ролі; другий (1988 р.) - створилися умови, в яких роль експертно-криміналістичної служби в організації впровадження досягнень науки і техніки в діяльність інших служб органів внутрішніх справ перестала бути превалюючою; третій (1989 р.) - взяття курсу на зміцнення експертно-криміналістичної служби; четвертий (перший рік становлення державності України) - підвищення ефективності експертно-криміналістичної служби, (наказом МВС України у 1992 році було введено в дію Положення про діяльність експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ України); пятий (нинішній етап) - перегляд цілей і завдань криміналістичної служби.