Вивчення функціональних критеріїв адаптації дитини до навчання. Характеристика морфологічної, мотиваційної, емоційно-вольової, розумової і психологічної адаптації, їх структура та основні риси. Особливості темпераменту та індивідуальний підхід до дитини.
Аннотация к работе
Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Які проблеми, труднощі можуть спіткати дитину в цей період? І от саме тоді, коли дитина, зіткнувшись з двоїстістю шкільного життя в повному обсязі, починає переживати психологічний дискомфорт, на сцену актуально гостро виступає фактор адаптації до шкільного навчання. Нові переживання, вимоги, форми організації діяльності вимагають від першокласників стільки сил і напруги , що поведінка дітей може різко відрізнятися від звичної. Удома або в дитячому саду дитина легко, вільно і упевнено справлявся з різними досить складними рухами, дорученнями, інтелектуальними завданнями.Одна давно вже в психології відомий факт, що бажання першокласників є дуже поверховим і не обґрунтованим: дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю ("школяр"), яка приваблює своєю зовнішньою атрибутикою (своя нова форма, портфель, книжки, свій куточок для підготовки уроків) та ритуальністю - в школу ідуть всі діти,там своє життя, мабуть, захоплююче й цікаве, з роллю школяра повязане нове, більш поважливе, "доросле" ставлення з боку батьків та однолітків тощо. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обовязковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обовязки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем, змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Нове положення в суспільстві полягає в тому, що дитина не просто переходить з дитячого саду в школу, але в тому, що її навчання є обовязковою, суспільно-значущою діяльністю. За результати свого навчання дитина несе відповідальність перед вчителем, школою, своєю сімєю.Була можливість познайомитися з творчою лабораторією цієї вчительки, її професійною індивідуальністю, з тими аспектами діяльності, які залишаються поза зором майбутніх вчителів при проходженні інших видів практики. На період практики було поставлено такі цілі та завдання: - виявити рівень адаптації дітей до навчання; Особлива увага приділяється індивідуальній карті, яка включає в себе ряд тестів та досліджень: - орієнтування в довкіллі, запас знань, ставлення до школи; Даний тест дає змогу визначити опорні знання дитини про навколишні світ, рівень знань та розвитку дитини, уявлення про школу та відношення до неї. Більшість учнів мають високий рівень, але необхідно звернути особливу увагу хоч і на незначний відсоток учнів з низьким рівнем орієнтування в довкіллі та на низький рівень сформованості позитивного відношення до школи.Виходячи з цього, в цілому, всі психічно здорові діти шестирічного віку можуть навчатися в загальноосвітній школі. Але індивідуальна діагностика рівня психологічної адаптації (та окремих її елементів) дозволяються вчителям і батькам більш змістовно і продуктивно підходити до вирішення завдань, формування учбової діяльності дитини, а отже її подальшого розвитку. Методичні процедури покликані не розділити дітей на адаптованих та дезадаптованих до навчання в школі, а виявити індивідуальні варіанти рівня розвитку відповідних психічних структур, що повинно зробити педагогічну діяльність більш цілеспрямованою і толерантною. Тут спеціалісту слід керуватися поняттям "зона найближчого розвитку": процедура буде розвивальною, якщо протягом її виконання буде поступово і динамічно зменшуватися міра допомоги дорослим, а результати досягатимуть в процесі самостійних зусиль дитини. Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку.