Щастя як стан задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості; насолоджувальний досвід, емоція, що породжується від володіння добром; втіха, приємність. Видатні філософи, педагоги, психологи, письменники про сутність поняття.
Аннотация к работе
Міністерство освіти України Київський інститут бізнесу і технологій Дисципліна «Етика» Реферат на тему: «Щастя як етична проблема» Київ 2010 рік Протягом усього розвитку світової етичної думки проблема щастя посідала в ній одне з центральних місць. Якими мають бути засади людської поведінки, чим слід керуватися особистості, аби забезпечити для себе та інших глибоке й тривале щастя?. - ці запитання в різних формулюваннях ставили собі Будда й Арістотель, Епікур і Спіноза, Микола Реріх і Бертран Рассел, Григорій Сковорода... Насолода, причому насолода тільки власна, фізична, позитивна, минуща, бо іншої немає, - розглядалася давньогрецьким філософом як єдине істинне благо і справжня мета людського життя. Цікаво, що цю ж по суті логіку переходу від нестримного культу різноманітних насолод - тільки вже не просто фізичних, а значно більш витончених, інколи навіть рафіновано духовних - до жаху перед життям, відчаю і самогубства ми стрічаємо через кілька тисячоліть у героїв С. Кєркегора і Ф.М. Достоєвського, зокрема в життєвому кредо й долі Аркадія Свідрігайлова, одного з центральних персонажів «Злочину і кари». Насолодження психологічні. Підсумовуючи їхні основні типи, сучасний польський філософ Вл. Цікаве розрізнення насолоди і радості як полюсів людського щастя подає в одній із своїх праць відомий російський філософ В.В. Розанов (1856- 1919).