Критичний реалізм у французькій літературі і місце в ньому Гюстава Флобера. Особливості написання роману "Пані Боварі", процес розробки автором його світоглядно-естетичної позиції. Головні принципи мистецтва критичного реалізму: соціальність, історизм.
Аннотация к работе
“Шарль Боварі і ставлення до його особи автора і читача” В том состоит секрет шедевра, что тема есть отражение темперамента писателя”Прайюючи над романом “Пані Боварі”, Флобер розробляв свій об?єктивний стиль, який був прийнятий, з різними видозмінами, французькими письменниками другої половини XIX ст.- Флобер вважав, що автор має бути у творі як Бог у світобудові - всюди і ніде. Предметом дослідження виступає роман Гюстава Флобера “Пані Боварі”, а саме образ Шарля Боварі - чоловіка головної героїні роману Емми Боварі, а також відображення відчуттів читача при ознайомленні з твором та автора до самих героїв. Критичний реалізм виник у Франції в другій чверті XIX століття, коли затвердилося економічне панування буржуазії і на історичну арену став виходити пролетаріат, загострилась боротьба між прихильниками й супротивниками монархічної влади, коли битви та війни погіршили і без того тяжке положення народу і коли “перед людьми виникла невідворотна необхідність осмислити сутність і напрямок руху суспільства, ... люди стали усвідомлювати, що людські вчинки й почуття... визначаються реальними, чи, точніше, матеріальними причинами”. Найкращим охоронцем традицій критичного реалізму другої половини XIX століття у французькій літературі є Гюстав Флобер (1821-1880), у творчості якого простежується повна відсутність яких-небудь ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покрив на жорстоку правду дійсності.Гюстав Флобер залишився у світовій літературі як один з найбільших стилістів і - якщо застосувати термін трохи більш пізніх часів - естетів. Він метафорично виразив теорію про “мистецтво для мистецтва”, що склалася в середовищі західноєвропейських діячів культури в 1850-і роки, в образі “вежі зі слонової кістки”, у якій слід жити справжньому художнику. Вимовляють його, як правило, тоді, коли критик бажає затаврувати “відірваного від життя” письменника-сноба. У ролі такого літератора (письменника-сноба) довелось побувати, зрозуміло, і самому Флоберові. За Флобером, вульгарність, як вірус, здатна вразити будь-яку людини, незалежно від того, де вона живе - у палаці чи простій хатині.