Причини виникнення та стадії перебігу клінічного маститу в корів. Діагностика хвороб сільськогосподарських тварин. Рекомендації по підвищенню ефективності терапії та профілактики маститу. Заходи зниження ризику ускладнень при патологічних процесах.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наукМолоко й молочні продукти з давніх-давен займають провідне місце в харчуванні людей. У звязку із вступом України до СОТ до виробників молочної продукції висуваються більш жорсткі вимоги щодо якості та безпеки їхньої продукції. Практично відсутні в літературі дані щодо характеру біохімічних зрушень у крові корів за 2 доби до отелення і в першу добу післяродового періоду, що суттєво може доповнювати патогенез серозного маститу, а це, в свою чергу, допоможе вчасно застосовувати ефективні й екологічно безпечні методи терапії та проводити успішні профілактичні заходи, що в майбутньому, без сумніву, буде відображатися на здоровї людей. дослідити динаміку біохімічних показників крові у корів за дві доби до родів і в першу добу післяродового періоду та удосконалити діагностичні критерії виникнення й розвитку серозного маститу; дослідити біохімічні показники крові та молока у клінічно здорових і хворих на серозний мастит корів до й після лікування із застосуванням різних схем терапії;Матеріалом і обєктом статистичних досліджень були корови української чорно-рябої молочної, симентальської та голштинської порід із середньорічною молочною продуктивністю 4,7 тис. кг., 5,1 та 6,0 тис. кг. відповідно, а для експериментально-клінічних - корови української чорно-рябої молочної породи, а також проби крові та молока, у яких вивчались біохімічні показники та клітинний склад. Клінічний прояв серозного маститу вивчали на 20 коровах з урахуванням таких показників: загальний стан, апетит, спрага, загальна й місцева температура, пульс, дихання, реакція на доїння ураженої чверті, гіперемія, болючість, її консистенція, розмір, наявність секрету та його реакція, домішки в секреті та їх характер, болючість і величина надвимяних лімфовузлів. Терапевтичну ефективність різних схем лікування корів з серозним маститом вивчали на 240 коровах з першою та другою лактацією з урахуванням пори року. З метою профілактики серозного маститу корів протягом року провели виробничий дослід на коровах з першою та другою лактацією у загальній кількості 400 тварин: 200 контрольних (без введення фармакологічних засобів) та 200 дослідних (вводили внутрішньовенно 2,5%-й розчин тіотриазоліну в дозі 15 мл. у поєднанні з аплікацією мазі, до складу якої входили 30%-й розчин димексиду (40 мл.), анестезин (5 г.), ментол (3 г.), ланолін (200 г.) на шкіру молочної залози, дворазово: за дві доби до родів та через 24 години після них. Дослідженнями встановлено, що серед корів трьох досліджуваних порід найвищий відсоток захворюваності на клінічний мастит реєструвався у корів з четвертою та пятою лактацією (до 36,9%), а найменше випадків запалення молочної залози реєструвалось серед корів-первісток (6,6%).У дисертаційній роботі наведено нове вирішення наукової проблеми щодо вивчення питань поширення й діагностики серозного маститу корів, розроблено й економічно обґрунтовано комплексні схеми терапії та профілактики даної акушерської патології: 1. Впродовж 2006-2008 рр. серед корів української чорно-рябої молочної, симентальської та голштинської порід він реєструвався у 75,6%, 37,3 і 39,9% випадків від загальної кількості тварин, хворих на клінічні форми маститу. Встановлено, що на серозну форму маститу частіше хворіють корови української чорно-рябої молочної, симентальської та голштинської порід з першою (77,6%, 50,0 і 46,3% випадків) та другою лактацією - 78,2%, 40,2 і 41,7% випадків відповідно; У корів, у яких розвивалася серозна форма маститу після отелення, за 4-2 доби до родів спостерігалося зниження порівняно з тваринами, в яких дана патологія не проявлялася рівня загального білка на 10,3% (p <0,001) за рахунок альбумінів і лобулінів, підвищення концентрації ?-та глобулінів на 5,1 (p <0,001) і 0,2% відповідно, зниження вмісту фібриногену та пролактину на 31,4 і 22,2%, підвищення рівня церулоплазміну й сіалових кислот на 6,1 і 31,3% відповідно, а через 6 годин після отелення фіксувалась поява С-реактивного білка.