Статус міської верхівки і повноправних містиків. Міста та їхнє населення. Прикордонні торговельні центри. Магдебурзьке міське право на українських землях. Святково-обрядова культура. Передумови для розвитку самоврядування. Вироблення політичних форм.
Аннотация к работе
Національна академія державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького Реферат на тему: «Середньовічний тип європейського міста (українського) та його культура»В громадському уявленні склалась думка про те, що витоки міського самоврядування у нашій державі треба шукати виключно у запровадженні українськими містами Магдебурзького права. Поглянувши на устрій українських міст часів Київської Русі ми можемо побачити багато прикладів безпосередньої участі городян в управлінні міст, які тоді, набагато випереджали в економічному та політичному розвитку німецькі міста. В Х ст., у той час коли Київ, Новгород та інші міста швидко розбудовувались, розвивали міжнародні торгівельні відносини, німецькі міста мали досить жалюгідний вигляд. Заняття міського населення - торгівля та ремесла не користувались повагою у німців, переважно селян та воїнів. торговельний магдебурзький культура Городяни були повністю беззахисними і безправними, а самі міста нерозвинутими.З кінця XIV ст. містом вважався населений пункт, що мав юридичний статус міста (королівське або княже, приватновласницьке або церковне, на Маґдебурзькому або звичаєвому праві), а його населення належало до соціального стану міщан. Окрім юридичних документів чи літописних свідчень належності міського характеру поселень, можна вказати на такі ознаки, спільні для міст: більша, ніж у селах, густота населення і щільність забудови; специфіка економічних функцій; розвиненість товарних відносин: на відміну від села, життя без грошей в місті було неможливе або майже неможливе; більша диференціація населення в соціальному та національному відношенні. У багатьох випадках, хоч і не завжди, до цих ознак можна додати наявність укріплень, появу поблизу укріпленої частини посадів, приміських слобід та боярських (пізніше шляхетських і магнатських) дільниць-супутників як історичних частин розвитку міста. На середину XVII ст. на землях України було близько 1100 міст і містечок. Міста Київської Русі включали двори феодалів, що були своєрідними юридиками (тобто не підлягали міській адміністрації і не виконували повинностей на користь міста) і на яких жили представники княжої чи боярської адміністрації (тіуни, гридні, отроки, дітські, ключники, вірники, ємці, митники) і залежне населення (рядовичі-ремісники, челядники, закупи, половники, пущеники, задушні люди, прощеники).Магдебурзьке міське право в українських містах дістало перевагу над іншими різновидами німецького права (кульмським, або хелмінським, та шредським). В українських містах часто Маґдебурзьке право співіснувало з місцевим звичаєвим правом. Крім міст, що існували в державних маєтках ("королівщинах"), почали виникати міста у приватних маєтках магнатів і шляхтичів. Цим містам власники дозволяли мати органи самоврядування подібні до тих, що діяли в містах з повним Маґдебурзьким правом. Так, королівський маґдебурзький привілей 1570 р. на заснування міста Миколаєва на Дністрі зазначав: "і визволити всіх міщан і передміщан, котрі там жити будуть, від всякої влади, юрисдикції і зверхності, всіх загалом і кожного зосібна, воєвод, каштелянів, старост, державців, бурґграфів, підкоморських суддів, підсудків, возних і інших службових осіб королівства нашого, тим способом, що не перед ними або перед ким-небудь з них про привілеї або злочини всякі, як малі, так і великі, навіть злодійство і мужевбивство, відсічення членів і інші злочини, не будуть закликані відповідати, а ні жодних вин платити не будуть повинні, лиш перед війтом своїм.Береґсас) продовжувало залишатися містом німецьких (саксонських) колоністів, угорців та сербів (раців), які переселилися сюди в другій половині XV ст. Українське (русинське) населення було численнішим в Мукачеві (Мункачі), де в 1393 - 1416 рр. отримало підтримку князя Федора Коріятовича та його дружини Ольги, і в Ужгороді (Унгварі). В Угорщині права міського населення були обмеженими: верхівка адміністрації - староста і судді призначались, міське право мала незначна частина жителів. Обидва міста лежали на головних торговельних шляхах і були значними торговельними центрами, а хотинський ярмарок - одним з найбільших у князівстві. У другій половині XV ст. у цьому місті налічувалося до 8 тис. будинків з населенням до 70 тис. осіб, в числі якого дві третини становили вірмени, решту - греки, євреї, італійці (близько 1 тис), волохи, поляки (в їхнє число генуезці включали й українців, білорусів та литовців), грузини, мінгрели і сарацини (під останньою назвою італійці обєднували мусульманські народи) 26.Невідємною складовою частиною культури українського середньовічного міста були свята й обряди річного календарного циклу. Збереження в містах спільної з сільським населенням аграрно-календарної обрядовості зумовлювалося генетичним звязком її з сільською ритуалістикою, неповним відокремленням міста від села і великою мірою аграрним характером тогочасних міст. Спершу відмінностей у календарній обрядовості міста і села, мабуть, було небагато.