Середньовічні цивілізації Західної, Центральної та Південно-Східної Європи: досвід досліджень в українських землях Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Середньовічні цивілізації західної, центральної та південно-східної європи: досвід досліджень в українських землях російської імперії (1804 - перша половина 1880-х рр.)Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства культури і туризму України Науковий консультант: доктор історичних наук, професор Сорочан Сергій Борисович, Харківський національний університет імені В. Н. Офіційні опоненти : доктор історичних наук, професор Болгов Микола Миколайович, Бєлгородський державний університет (Російська Федерація), завідувач кафедри всесвітньої історії доктор історичних наук, професор Дятлов Володимир Олександрович, Чернігівський педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, проректор з наукової роботи, професор кафедри всесвітньої історії доктор історичних наук, професор Каплін Олександр Дмитрович, Харківський національний університет імені В. Н. З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н.На відміну від попередніх періодів, коли представники Відродження й Просвітництва зображували середньовіччя переважно чорними фарбами, нове століття ознаменувалося безпрецедентними дослідницькими успіхами, більшою науковою обєктивністю, історіософськими та літературними симпатіями до середньовіччя, відмовою від багатьох поверхових суджень і узагальнень ідейних ненависників феодалізму. Метою роботи є всебічний комплексний аналіз історії вивчення середньовічної епохи у вищих навчальних закладах і науково-історичних товариствах українських земель Російської імперії на ранньому етапі розвитку медієвістики (1804 - перша половина 1880-х рр.), проблеми якої досліджувалися в епоху розквіту історичної думки з урахуванням актуальності цивілізаційних проблем. Вони охоплюють перший (ранній) етап розвитку дореволюційної медієвістики в Україні від заснування в 1804 р. першого з університетів українських земель Російської імперії - Харківського - до середини 1880-х рр., що стали певним рубежем не лише в історії вітчизняної історичної науки, але й в історії нашого суспільства у звязку із загальними консервативними змінами в країні, новими політичними орієнтирами, прийняттям нового університетського Статуту 1884 р., безпрецедентною зміною поколінь медієвістів протягом першої половини 1880-х рр., очевидною кризою словянофільства після 1885 р., остаточною методологічною перемогою позитивізму. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це перше комплексне історичне дослідження, присвячене окремому (ранньому) етапу медієвістики в Україні; в дисертаційній роботі вперше розглядається вся наукова спадщина її представників, зокрема багатьох раніше не відомих і незаслужено забутих учених; шляхом історико-порівняльного аналізу встановлено, що не всі висновки медієвістів України, які містяться в їхніх дослідженнях, відповідали змісту середньовічних джерел, хоча сам ступінь відповідності цих джерел ключовим висновкам досліджень можна оцінити як дуже значний (на рівні більше 85% від відомого на той момент наративу); спростовується існуюче уявлення про медієвістику, як про «чисту науку» і встановлюється її більша, ніж передбачалося раніше, залежність від суспільно-політичних й ідеологічних факторів; формування концептуальних побудов багатьох медієвістів пропонується трактувати як закономірний підсумок досліджень зарубіжного середньовіччя, здійснюваний в епоху розквіту історичної думки з урахуванням актуальності цивілізаційних проблем; уперше запропонована й обґрунтована періодизація медієвістики в українських землях Російської імперії; до наукового обігу введені нові джерела, як опубліковані, так і неопубліковані; виявлена специфіка медієвістики в кожному вищому навчальному закладі України; показані роль і місце науково-історичних товариств у вивченні й поширенні знань про середньовічну історію; реконструйована вся система підготовки кадрів медієвістів; показано, що, незважаючи на значні теоретичні запозичення в західноєвропейських авторів, у цілому цивілізаційні підходи медієвістів України були витримані в антизахідному дусі, а одним із ключових підсумків досліджень став висновок про відсутність єдиної цивілізації, про закономірне протистояння Західного католицького і Східно-православного світу; виділено країнознавчі інтереси і ключові напрями досліджень медієвістів (політичний, соціально-економічний, правовий, церковно-історичний, культурологічний); розширені й узагальнені уявлення про всі реальні вектори досліджень учених, відомих раніше в історичній науці лише по окремих аспектах їхньої діяльності; спростовується поширене в історичній науці твердження про те, що інтерес до соціально-економічних аспектів середньовічної історії виникає лише в другій половині XIX ст.