Перше сербське повстання, його основні причини. Втручання наполеонівської Франції, що захопила Далмацію в 1805 р. Перемир"я Росії та Порті у серпні 1807 р. Процес здобуття Сербією автономії. Розвиток сербської державності в другій третині XIX ст.
Аннотация к работе
РЕФЕРАТ на тему: Сербські землі в ХІХ ст.Є відомості, що підготовка до повстання розпочалася раніше й тривала протягом 1802-1803 рр., але вона ще далеко не набула форми конкретної програми дій, коли життя внесло корективи до планів, що розроблювалися. 1806 р. приніс повстанцям нові воєнні перемоги. їхні загони переносять свої дії за межі Белградського пашалику; протягом лютого-серпня вони тричі розбили османські війська; наприкінці року після тривалої облоги повсталі заволоділи Белградом. Розчаровані поведінкою Росії влітку 1809 р., серби зробили спробу знайти підтримку відразу в трьох європейських столицях - Відні, Парижі, Петербурзі, погоджуючися навіть на протекторат над Сербією будь-якої з великих держав. Султан брав на себе зобовязання оголосити амністію учасникам антитурецького повстання й надати Сербії автономію, про конкретні рамки якої турки і серби мали домовитися між собою додатково. Наступний крок на шляху до відновлення державності сербів зроблено в 1829-1830 рр., коли султан, відповідно до вимог Адріанопольського мирного договору з Росією, мусив підписати два надзвичайно важливі для сербів документи: хатішериф, що визнавав Сербію автономною областю під зверхністю Порти, й берат, котрий проголошував Мілоша Обреновича верховним правителем цієї області в ранзі князя з правом передання влади й титулу в спадок своїм нащадкам.Таким чином, підготовка до повстання розпочалася раніше й тривала протягом 1802-1803 рр., але вона ще далеко не набула форми конкретної програми дій, коли життя внесло корективи до планів, що розроблювалися. Його очолив Георгій Петрович на прізвисько Карагеоргій, торговець худобою з містечка Топола, колишній молодший офіцер австрійського війська, людина малоосвічена, але, як виявилося згодом, справжній лідер. Повстанці зберігали лояльність султану, всіляко підкреслюючи той факт, що бються не проти нього, а тільки проти султанських зрадників - дахіїв та яничарів, і прагнуть лише повернення пільг та привілеїв, наданих фірманами 1793-1794 рр. Чисельність учасників повстання, за умов максимального загострення антиосманських настроїв у масах, швидко зростала. 1806 р. приніс повстанцям нові воєнні перемоги. їхні загони переносять свої дії за межі Белградського пашалику; протягом лютого-серпня вони тричі розбили османські війська; наприкінці року після тривалої облоги повсталі заволоділи Белградом.
План
План
Вступ
1. Перше сербське повстання
2. Друге сербське повстання. Здобуття Сербією автономії
3. Розвиток сербської державності в другій третині XIX ст.
Висновок
Список використаної літератури автономія сербський порта