Сербія в системі міжнародних відносин в Європі (кінець XVIII – 70-ті роки XIX століття) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Сербія в системі міжнародних відносин в Європі (кінець XVIII - 70-ті роки XIX століття)»Робота виконана у Донецькому національному університеті Науковий керівник доктор історичних наук, професор, Крапівін Олександр Васильович, завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету доктор історичних наук, професор Захист відбудеться “20“ грудня 2001 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м.Автор вперше робить висновок про те, що для Росії протягом періоду, що досліджується, першорядними залишалися взаємини з Портою, а допомога сербам, яку надавав їм російський уряд, розглядалася в Петербурзі як один із засобів боротьби Росії з Османською імперією. Особливу цікавість мають викликати авторські дослідження з питання про звязок зовнішньої політики великих держав щодо Туреччини, з політикою щодо Сербії на початку XIX ст., коли сербське питання вийшло на порядок денний міжнародного життя Європи. У роботі ґрунтовно досліджено питання про дипломатичне визнання Сербського князівства великими європейськими державами в 30-ті роки XIX ст., що було основоположним для подальшого політичного розвитку Сербії та її участі в європейських міжнародних відносинах. Треба зауважити, що незважаючи на праці російських дореволюційних істориків, представників зарубіжної історіографії, радянських і російських вчених, у яких зібрано великий матеріал з історії Сербії та російсько-сербських звязків у XIX ст., проблему місця та ролі Сербії в європейських міжнародних відносинах XIX ст., а, головне, ставлення до Сербського князівства великих держав Європи, їх цілі та завдання щодо Белграду і боротьбу між ними за вплив на Балкани й Османську імперію, висвітлено явно недостатньо. Розглядаючи радянську та російську історіографію з проблеми, що досліджується, слід зазначити, що вчені-історики СРСР і Росії основну увагу в своїх роботах приділяють російсько-сербським звязкам протягом XIX ст., а питання, повязані з відносинами Сербії з Австрією, Великою Британією, Францією й Османською імперією вивчені явно недостатньо, незважаючи на свою актуальність при вивченні міжнародного становища Сербії наприкінці XVIII - 70-ті роки XIX ст.Після визнання Османською імперією автономії Сербії, великі європейські держави стали виявляти підвищену цікавість до князівства для того, щоб одержати можливість впливу на внутрішню та зовнішню політику Белграду і на балканський регіон у цілому. Автором встановлено, що незважаючи на те, що Росія була покровителькою Сербії та була зацікавлена в підтримці з нею політичних відносин, імператор Микола I відмовлявся від заснування в Белграді російського консульства. Аналіз матеріалів показує, що в Лондоні також були зацікавлені в розширенні свого політичного впливу в Османській імперії і прагнули проникнути в Сербію, розраховуючи послабити там, насамперед, вплив Росії. При цьому, доведено, що сербський князь не був прихильником орієнтації на одну державу, а виступав за колективні гарантії для Сербії та своєї влади. У Петербурзі вирішили направити в Сербію російського консула, що повинно було допомогти зміцнити політичні позиції Російської імперії в князівстві і по можливості припинити небажаний вплив консулів Австрії та Великої Британії в Белграді.