Основні чинники, які зумовлюють активізацію сепаратистських рухів у суспільстві та класифікація головних причин їх виникнення. Політичні, ідеологічні закономірності і прояви сепаратизму. Вплив націоналізму на формування сепаратизму, методи боротьби з ним.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукУ дисертації здійснено комплексне дослідження сепаратизму як суспільно-політичного явища та феномена сучасної політики. Показані його особливості на сучасному етапі світового розвитку та проаналізовано окремі методи нейтралізації його проявів. Доведено, що сепаратизм - обєктивне суспільно-історичне та політико-правове явище, тому не може мати однозначного позитивного або негативного значення та відповідних наукових оцінок. Сепаратизм існуватиме доти, доки самоідентифікація етносів та націй відбуватиметься за принципом «свій» - «чужий». Показано, що в умовах, коли паралельно існують два суперечливі процеси - глобалізація та сепаратизм, можливе посилення сепаратистських рухів у регіонах, багатих на природні ресурси, однак паралельно відбуватимуться світові інтеграційні процеси через нестачу самовідновлюваних ресурсів.Актуальність теми дослідження визначається складністю та неоднозначністю процесів, що відбуваються в сучасному світі: суперечністю між доцентровими, які позначаються процесами глобалізації, та відцентровими, які виявляються в локалізації; поширенням сепаратизму та збільшенням його масштабів; неефективністю політико-правових механізмів розвязання конфліктів, що призводять до сепаратизму; тенденцією до дезинтеграції великими впливовими державами інших суверенних країн з метою нейтралізації їх політико-економічного впливу в деяких регіонах (Іран, Ірак, Пакистан, Саудівська Аравія, Китай) для забезпечення власних геополітичних та геоекономічних інтересів. Адже існує фундаментальна суперечність між історичними традиціями взаємодії держав на принципах державного суверенітету і непорушності кордонів з одного боку, та принципом права націй на самовизначення, який передбачає можливість формування незалежних держав і який утвердився в практиці міжнародних відносин. Така суперечність призводить до того, що принцип національного самовизначення в окремих випадках стає пріоритетним, що, як правило, не відповідає інтересам національної безпеки держав, до складу яких входять території з великими етнічними анклавами. Про складність та неоднозначність такого явища, як сепаратизм, свідчать наукові дослідження. Келлас та ін.); досліджують взаємозвязок націоналізму і сепаратизму, умови та чинники реалізації права націй на самовизначення, причини негативного впливу сепаратизму на систему міжнародної безпеки (С.У першому розділі «Сепаратизм як предмет політологічного аналізу» автор аналізує сучасні наукові підходи до розуміння сутності сепаратизму як суспільно-політичного явища, причин його виникнення, форм прояву, взаємозвязку сепаратизму та права націй на самовизначення, а також особливості співіснування в міжнародному праві двох фундаментальних принципів - права націй на самовизначення і територіальної цілісності держав. У першому підрозділі «Генеза сепаратизму як явища суспільно-політичного життя» дисертантка акцентує увагу на тому, що сепаратизм має досить давню історію і виникає тоді ж, коли й держава як політичний інститут. Оскільки досі в науці відсутні чіткі критерії для визначення поняття «народ» та існує велика кількість визначень поняття «нація», серйозною проблемою є нормативно-правове тлумачення легальних і легітимних механізмів застосування права націй на самовизначення. У третьому підрозділі «Ідеологічні засади сепаратизму» дисертантка аналізує причини посилення націоналізму на сучасному етапі світового розвитку та доводить, що сепаратизм є одним з наслідків невирішеного національного питання у поліетнічних країнах. У першому підрозділі «Інституційні та силові методи боротьби з сепаратизмом в окремих країнах світу» дисертантка зазначає, що збільшення кількості етнічних конфліктів наприкінці ХХ століття в країнах Центральної і Східної Європи, пострадянських державах у період їх переходу від тоталітаризму до демократії, а також утворення нових національних держав, свідчить про тісний звязок між сепаратизмом, етнічними конфліктами та демократією.Міжнародне право визнає три основні форми реалізації прав народів на самовизначення: перетворення «несамоврядної» території на суверенну національну державу; вільне обєднання з незалежною державою; злиття з незалежною державою. Останнім часом зявилася тенденція розглядати право націй на самовизначення як право на побудову незалежної держави не тільки для нації, а й для окремої території. За своїми стратегічними цілями сепаратистські рухи можуть мати такі форми: сецесія - відділення етносу чи нації з метою створення власної держави; іредентизм - відділення частини території з метою приєднання її до сусідньої держави; енозіс - відділення з метою приєднання до держави, де проживає основна частина однойменного етносу.