Процес становлення сучасного значення сепаратизму, історичний та правовий аналіз цього явища. Зв’язок даного поняття з історичними процесами модерну: закріплення державного суверенітету країн, формування націй та держав, право націй на самовизначення.
Аннотация к работе
Сепаратизм як феномен соціального буття епохи модернуОскільки на даному етапі розвитку людства вищою формою організації суспільної влади, що опікується цими та іншими сферами суспільних відносин, є держава, сепаратизм починає розумітись як політика та практика відособлення від держави для реалізації інтересів відповідних груп. Як вважають деякі дослідники, вже наприкінці XI ст., коли папа Григорій VII оголосив державу «справою диявола і творінням гріха», маючи на увазі, що лише Церква може освятити її, був запущений той процес, який привів до руйнування всієї тогочасної системи міжнародних відносин: реакцією на спроби повністю підпорядкувати державу Церкві стала розробка концепції держави як суто світської установи. Сам термін «суверенітет» був введений в науку Жаном Боденом і розумівся ним як необмежена та безстрокова верховна влада монарха в державі, яка належить йому в силу його природних прав [12]. Слід також зазначити, що для Бодена, як і для його послідовника Шарля Луазо, суверенітет був повязаний не з особою правителя, не важливо, наскільки високого рівня, але з самою державою. Саме тому виникла і знайшла багатьох прихильників думка, що фактично ці держави своєю внутрішньої політикою створили відповідні нації, зокрема, уніфікація врядування, оподаткування, військової служби поширення громадянських прав та еволюція внутрішньої інфраструктури збільшили число комунікаційних мереж, змогли обєднати населення різних частин держави спільною ідентичністю і дали можливість широким верствам у той чи інший спосіб брати участь в національній політиці.