Особливості, умови і засоби сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Аналіз результатів дослідження рівня сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення методикою використання ґудзикотерапії в умовах спеціалізованого закладу.
Аннотация к работе
Рівненський державний гуманітарний університет Курсова робота на тему: ««Сенсорний розвиток дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціального дошкільного закладу»»Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ [35]. Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче. Аналіз дидактичних систем перерахованих авторів з позицій принципів вітчизняної теорії сенсорного виховання дозволяє зробити висновок про необхідність розробки нового змісту і методів ознайомлення дітей з властивостями і якостями предметів у світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень [5]. Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, тому що повноцінне сприйняття необхідно і для успішного навчання дитини в дитячому саду, у школі, і для багатьох видів праці.Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає памяті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Руссо, виховання має навчити дитину «дивитись, слухати і дотикатись», і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці. Ушинський наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка [25]. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ». У психолого-педагогічній літературі кінця XIX - початку XX ст. терміни розвиток і виховання «органів чуття», «сприймають органів», «організація відчуттів» були широко поширені, вживалися як синоніми і відповідали сучасному змістом понять «сенсорний розвиток і виховання», «розвиток і виховання сенсорних здібностей».Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо) [23]. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо звязані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо звязані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму [21]. Називаючи ті чи інші якості або ознаки предметів, дитина тим самим виділяє їх; називаючи предмети, вона відділяє їх один від одного; визначаючи в мовленні їх стан або дію, дитина осмислює реальні відношення між предметами.На кожному занятті рішення задач спадкоємно орієнтоване на фактичний рівень сенсорного розвитку дітей та перспективно направлено на освоєння комплексної програми сенсорного виховання в дошкільному дитинстві [22]. В основі першого принципу лежить збагачення та поглиблення змісту сенсорного виховання, що припускає формування у дітей, починаючи з раннього віку, широкої орієнтування в предметному оточенні, тобто не тільки традиційне ознайомлення з кольором, формою і величиною предметів, але і вдосконалення звукового аналізу мови, формування музичного слуху, розвиток мязового почуття і т. д., з урахуванням тієї важливої ролі, яку відіграють ці процеси у здійсненні музичної, образотворчої діяльності, мовного спілкування, найпростіших трудових операцій і т. д. Другий принцип передбачає поєднання навчання сенсорним діям з різними видами змістовної діяльності дітей, що забезпечує поглиблення і конкретизацію педагогічної роботи, дозволяє уникнути формальних дидактичних вправ. У процесі цих видів діяльності дитина орієнтується на властивості та якості предметів, враховуючи їх значення у вирішенні важливих життєвих завдань.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку
1.2 Особливості сенсорного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення
1.3 Умови і засоби сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціалізованого закладу
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ СПЕЦИФІКИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ В УМОВАХ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ЗАКЛАДУ
2.1 Вивчення рівня сенсорного розвитку у дітей з тяжкими мовленнєвими дефектами
2.2 Сенсорний розвиток дошкільників методикою використання ґудзикотерапії в умовах спеціалізованого закладу