Закономірності реалізації змісту відмови в англійській мові шляхом виявлення особливостей функціонування висловлень відмови як одиниць англомовного художнього дискурсу. Способи гармонізації та дисгармонізації взаємин комунікантів засобами відмови.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДослідження у сфері комунікативної лінгвістики спрямовуються на всебічне вивчення мовленнєвих явищ (І.В. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається загальною спрямованістю лінгвістики на вивчення функціонування мови та мовлення, їх соціального характеру, комунікативної поведінки мовців у діалогах, у тому числі некооперативних, до яких належать діалоги з висловленнями відмови. Отже, актуальним став аналіз семантичних, прагматичних та дискурсивних особливостей висловлень відмови, які закріплюють інтенційно-вольову позицію мовця на неприйняття стимулу. Назрілим є вивчення взаємодії факторів, які спричиняють функціонування висловлень відмови, комплексне дослідження механізму мовного представлення узуального та контекстно-варіативного змісту відмови, а також виокремлення висловлень відмови в дискурсивну одиницю, здатну гармонізувати / дисгармонізувати взаємини комунікантів. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки, протокол № 9 від 21 травня 1998 року).Ця ознака є оператором оптативних оцінок і визначається відємним предикативним знаком, яким описуються речі, знецінені чи відємнозначимі в аксіологічному світі мовця, оскільки на мотиваційній стадії відмова спричиняється фактором недоцільності виконання адресованого запиту. Лексеми зі значенням, відповідно, волевиявлення, інтересу й обставин у сполученні з заперечною часткою not та особовим займенником I, які входять до субєктно-предикатної основи і вживаються у часових формах Present Indefinite і Future Indefinite, формують прототипи ВВ. Недоцільність виконання запиту через відсутність у мовця інтересу чи потреби в ньому виражається лексемами зі значенням уподобання: need (n/v), important (adj), care(n/v), matter (n/v), interest (n/v), expedient (adj), inclination (n), keen (adj), aspiration (n), enthusiasm (n), wanting (n), yearning (n), eagerness (n), call for (v), yearn for (v), hanker after (v), thirst for (v), hope (n/v), significant (adj), relevant (adj), weigh (v), weight (n), priority (n), urgency (n), concern (n), serious (adj), suit (v), profitable (adj), use (n/v), benefit (n/v), vain (v), practical (adj), advantage (n), pragmatic (adj), apt (adj), appropriate (adj), lacking (adj), etc. та їхніми похідними в заперечній формі. Відповідно до способу предявлення стимулу ВВ набувають відтінків акціонального, модального й диктумного заперечення та представлені низкою комунікативних одиниць, що в контексті стають відмовою. Клас невербальних компонентів, який заміщує словесне вираження відмови, представлено переважно дієслівним позначенням акту мовчання (not to answer, to be no answer, to ignore smb., not to respond, to be silence, to make no answer, to ignore the question), дій відвертання й віддалення від співбесідника (to avert the look, to attend to the television, to show ones back, to rise to ones feet marking the end of the conversation, to turn and walk away), нелюб’язного потискання руки (to shrug the hand off violently, to withdraw ones hand), руху голови на знак неприйняття змісту стимулу (to shake ones head, to hold up ones head irritably, to turn ones head away) та жесту ігнорування відповіді (to make a gesture that seems to say “dont ask”).Їх виникнення продиктовано не стільки потребою мовця в отриманні чи наданні інформації, скільки в здійсненні соціально-психологічного контакту, в ході якого регулюються міжособистісні стосунки і закріплюється комунікативний пріоритет адресата, як продуцента відмови. Мовна сутність відмови втілюється у трьох основних конструкціях: I wont do it, I dont want to do it, I cant do it, які засновуються на категорії заперечення і формують, відповідно, класи висловлень відмови зі значенням індивідуально винесеного рішення, відсутності інтересу та перешкоджальних обставин. Семантичними прототипами ВВ є висловлення з лексемами зі значеннями волевиявлення, уподобання, дозволу і можливості, які з заперечною часткою not і особовим займенником I входять до субєктно-предикатної основи та вживаються у часових формах Present Indefinite та Future Indefinite. ВВ, що імплікують зміст названих конструкцій, формують деривати змісту відмови. Асертив виступає первинною іллокутивною силою прототипів акту відмови, яким забезпечується вираження обставинних мотивів відмови.