Проведення аналізу символічного змісту пластичних засобів вираження та семантичного аспекту танцювальних образів в історико-культурному контексті. Розробка класифікаційної схеми української танцювальної символіки за образно-семантичними ознаками.
Аннотация к работе
Київський національний університет культури і мистецтвРобота виконана на кафедрі теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв, Міністерства культури і туризму України, м. Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Ільченко Олександр Олександрович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри фольклористики, народного пісенного та інструментального виконавства, Заслужений діяч мистецтв України кандидат мистецтвознавства Білаш Павло Миколайович, заступник Голови державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон Запропоновано теоретичне узагальнення з проблеми семантики пластичного символу, проаналізовано найбільш традиційні побудови та хореографічна лексика українського народного танцю. Пластична мова української народної танцювальної культури являє собою синтез таких елементів, як рух, малюнок, художній образ, що виступають символічною формою вираження смисложиттєвих домінант людського буття. Стимулом для воссоздания традиционного искусства и возрождения национальной культури выступает символ - неуничтожимый знаковый код этноса.Сучасний етап українського національного відродження актуалізує звернення до народного мистецтва, відмітною особливістю якого є традиційно-орієнтований позаособовий характер творчості, насиченість архетипічною символікою. В той час, коли в сучасній сценічній хореографії простежується тенденція до раціоналізації художньої творчості, до постійної зміни форм, професійно ускладнюваної спеціалізації та індивідуалізації, консерватизм народної танцювальної культури є дієвим засобом збереження традиційної символіки, яка містить живий звязок зі смисложиттєвими засадами людського буття, виступає носієм певних ідей і понять протягом багатьох віків, відображає основні риси етнічної ментальності українства. Попри досить вагомі теоретичні розробки проблематики символу в мистецтвознавстві, особливість семантики пластичних символів у хореографічному мистецтві в цілому та українській народній танцювальній культурі зокрема, ще не отримала належного висвітлення у вітчизняній науці. Актуальність проблеми і недостатній рівень її дослідження зумовили вибір теми дисертації ""Семантика пластичних символів народної танцювальної культури українців"". Дисертаційне дослідження виконано відповідно до державних комплексних програм Міністерства культури і туризму України: ""Державна програма розвитку культури на період до 2007 року"", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1235, ""Збереження та використання культурної спадщини на 2004-2010 рр."" від 20 квітня 2004 р.Концептуальну сферу проблеми окреслюють роботи, в яких танець постає як знаково-символічний комплекс. Ломакса, танець - це модель комунікативного звязку людей певної культурної спільноти, це знакова система, що містить у собі різні засоби сигналізації, природні і штучні мови. Гейзинга розглядає танець як найчистішу і найдосконалішу форму гри. На витоки первісних форм танцю, їх кінетико-пластичні особливості та семантику орнаментальних мотивів обрядових ""хореодрам"" проливають світло роботи О. В роботі зазначається, що танець, як і будь яке мистецтво, відбиває дійсність у специфічній образно-художній формі.