Лінгвістичні дослідження місця і ролі модальних часток у граматичній системі української мови, виявлення особливостей їхньої семантики й функціонування на рівні речення-висловлення. Визначення критеріїв протиставлення модальних часток іншим частинам мови.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДисертацію присвячено комплексному багатоаспектному аналізові модальних часток як засобів реалізації субкатегорійних модальних значень. Уперше в українському мовознавстві з позицій функціональної граматики, комунікативної лінгвістики та прагматики всебічно розглянуто значеннєву природу модальних часток, зясовано особливості механізму взаємодії обєктивно-модальних та субєктивно-модальних компонентів їхньої семантики, послідовно розмежовано репрезентовані ними ідентифікувальні та диференціальні семи. У дослідженні запропоновано оригінальну функціонально-семантичну класифікацію модальних часток, уведено до наукового обігу поняття “власне-модальні частки”, “невласне-модальні частки”, розкрито модально-експресивний потенціал вказівних та видільних партикул. Впервые в украинском языкознании, исходя из принципов функциональной грамматики, коммуникативной лингвистики и прагматики, всесторонне рассмотрена семантическая природа модальных частиц, раскрыты особенности механизмов взаимодействия объективно-модальных и субъективно-модальных компонентов их значений, последовательно разделены идентифицирующие и дифференцирующие семы, регулярными репрезентантами которых являются модальные партикулы. Они формируют гетерогенный класс слов, которому присущи такие характеристики: многозначность, полифункциональность, нечеткие семантические границы, синсемантичность, прагматическая направленность, коммуникативность, неразделимая связь с семантико-синтаксической структурой предложения, способность образовывать партикулятивные комплексы и вступать в отношения семантического родства с другими частями речи.Неабиякий інтерес становлять частки як найменш досліджена лексико-граматична категорія, що займає осібне місце в морфологічній системі сучасної української мови. Потребує суттєвого коригування проблема класифікації часток за семантичним та функціональним критеріями. Незважаючи на те що частки мають невластиву іншим лексико-граматичним розрядам значеннєву й функціональну специфіку та беруть активну участь у комунікативному процесі, вони довгий час залишалися поза увагою лінгвістів. Виноградов, розглядаючи частки поряд із модальними і вставними словами, уперше звернув увагу на їхню модальну функцію, описав етимологію, диференціював партикули за функціонально-семантичним критерієм. Отже, в українському мовознавстві відчутна прогалина як у комплексному дослідженні партикул, так і у вивченні розрядів цієї лексико-граматичної групи, а таксономічні труднощі у визначенні лінгвістичного статусу часток викликали прагнення до їхнього послівного опису.У першому розділі “Модальні частки як репрезентанти субкатегорійних модальних значень” узагальнено лінгвістичні погляди на природу логіко-граматичної категорії модальності, проаналізовано систему її субкатегорійних значень, зясовано специфіку вивчення модальних часток, запропоновано оригінальну класифікацію їх. Коло субкатегорійних модальних значень охоплює дві нерозривно повязані між собою групи: 1) обєктивно-модальні значення реальності й ірреальності (можливості, бажальності, необхідності), що відображають звязок змісту висловлення й позамовної дійсності; 2) субєктивно-модальні значення, що відбивають характер ставлення мовця до змісту повідомлення а) з точки зору його обізнаності в достовірності висловленого - епістемічна субєктивна модальність, б) з погляду необхідності чи бажаності реалізації змісту повідомлення - волітивна субєктивна модальність, в) стосовно відповідності певним стереотипам - аксіологічна субєктивна модальність. Комунікативно-прагматичний підхід до визначення модальності як антропоегоцентричної субєктивно-обєктивної категорії широкого семантичного діапазону, що охоплює когнітивно-епістемічні, емоційно-експресивні та оцінно-аксіологічні складники, розгляд часток як маркерів субкатегорійних модальних значень, модифікаторів семантичної структури речення, актуалізаторів її окремих конституентів, наявність у партикулятивній системі сучасної української мови явищ омонімії, антонімії, багатозначності тощо уможливлює трактування партикул як таких, що не позбавлені семантичної природи, яка виявляє себе в певному контекстно-ситуативному оточенні. Послуговуючись традиційною термінологією, зважаючи на еволюцію поглядів на модальність і лінгвістичну природу часток, беручи до уваги наявність у партикул ідентифікувальних та диференціальних сем, ураховуючи особливості репрезентації ними того чи того субкатегорійного модального значення, пропонуємо класифікувати модальні частки на дві групи: 1) власне-модальні (модальні кваліфікатори); 2) невласне-модальні, або логіко-модальні (модальні модифікатори).