Аналіз семантичних характеристик звертання, його ролі в регулюванні характеру соціальних стосунків. Система семантичних оцінок адресата за типами номінацій осіб. Прагматичний підхід до вживання різних семантичних форм звертання в російській мові.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЗахист відбудеться “27” червня 2001 р. о 14:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К08.051.05 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету В дисертації розвивається погляд на те, що звертання у складі висловлення виступає як сильний фактор мовленнєвого впливу на адресата, а його вибір та використання відбувається не автоматично, а після оцінки мовцем багатьох мовних та позамовних явищ. Підкреслюється, що прагматичний підхід до вживання різних семантичних форм звертання включає в його сферу значний пласт лексики з нейтральним та емоційно-оцінним значенням, що конкретизується в семантичному просторі звертання. Виявлено, що форми звертання несуть у собі інформацію не тільки про адресат, а й про взаємостосунки комунікантів, їх рольові позиції і що звертання виступає в ролі індикатора та регулятора характеру соціальних та інтерперсональних стосунків.Звертання постійно привертає до себе увагу багатьох дослідників, тому що воно відіграє значну роль в організації комунікативної структури речення і, ширше, - висловлення, але одностайності в кваліфікації його основних синтаксичних та семантичних характеристик, не спостерігається у звязку з існуванням певних обєктивних умов, породжених різноманіттям і поліфункціональністю засобів, які виступають у ролі звертання. Неоднорідність, суперечність, часом протилежність інтерпретацій звертання в наукових розвідках свідчить про складність обєкта вивчення та нерозвязаність проблематики його дослідження (О.Г. І дослідники неодноразово враховували цю властивість при вивченні ролей та експресивно-стилістичних можливостей звертання, розглядаючи його як оцінно-характеризуючий засіб того, до кого звертаються з промовою (Н.Д. Однак у працях про звертання спостерігаються лише загальні констатуючі факти в цьому плані, а сама характеризуюча функція звертання так і не стала обєктом спеціального дослідження до цього часу. Кандидатська дисертація є частиною державного плану науково-дослідницької роботи “Комунікативно-функціональні та прагматичні аспекти опису мови”, яка виконується на кафедрі лінгвістичної підготовки іноземців Дніпропетровського національного університету за реєстраційним номером 1486.Звертання, які стоять поза реченням або на його початку, можуть уживатися з метою примусити певну особу наблизитися до мовця, викликати її куди-небудь, перевірити її присутність у даному місці тощо. Важливо відзначити те, що поряд з функцією кличності звертання виконує ще одну роль: воно служить засобом характеризації адресата, хоч така його функція безпосередньо не називається. Семантична характеристика, якою наділений або наділяється у процесі спілкування адресат, являє собою ієрархічну сукупність лінгвістичних та екстралінгвістичних елементів, які вільно обирає мовець у залежності від функції повідомлення, адресата і стосунків між співбесідниками. У процесі використання цих засобів мовець співвідносить комунікативні наміри питання, спонукання, повідомлення, вираження емоцій і т.п. з позначенням мовними засобами адресата звертання: матеріально звертання може якнайтісніше повязуватися з подальшим мовленням, воно вбирає в себе максимум думки і почуття автора. До прагматичних пресуппозицій (знань про адресат, точніше, інформації про нього, яку мовець порівнює з власними характристиками адресата) належать пресуппозиція знайомства (адресат знайомий, малознайомий чи незнайомий з мовцем), пресуппозиція віку (адресат - одноліток мовця, старший або молодший від нього), пресуппозиція соціального статусу (адресат вищий чи нижчий від мовця щодо суспільної ієрархії), пресуппозиція характеру спілкування (офіційність або неофіційність умов комунікації) та ін.Практично всі дослідники визнають основними й провідними для звертання дві функції: функцію називання, обєктивного найменування особи з метою встановлення контакту й функцію характеристики особи, коли на першому плані знаходиться не основне значення лексеми, а те, що вкладається в неї при адресації, або використовується слово-характеристика. У своїй першій функції звертання не має аналога серед інших синтаксичних категорій: це імя реципієнта мовлення (адресата), яке називається мовцем, тобто функція адресації. Наділене метакомунікативними властивостями, звертання як провідний елемент серед тих, які виконують контактоустановлюючу функцію, служить ефективним засобом зверненості мовлення і забезпечує прийом респондентом повідомлення. Ідентифікуюча характеристика адресата повинна відповідати диференційним ознакам адресата і взаємостосункам комунікантів, але найважливіше, вимогам мовного етикету, кваліфікуюча ж - містить певною мірою навмисне відхилення від мовноетикетних правил, що повязано із ситуацією, в якій здійснюється мовленнєвий акт.