Симфонічна концепція А. Брукнера, її структурно-семантичний інваріант, який є індивідуальною жанровою інтерпретацією. Механізми витворення тексту симфоній: остинато, секвенція, варіантність, їх тектонічні і драматургічні функції, способи реалізації.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ім.Захист відбудеться “_23_ ”_лютого_ 2005 р. о _18_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної музичної академії України ім. На основі залучення різноманітних джерел, що належать до Християнської антропології, поетики австрійської культури, типології міфо-ритуального мислення, пропонується інваріант оригінальної СП симфоній Брукнера, висловлений через категорії Особистості, дійства, семантики Feierlich. На першому рівні зясовується сітка семантичних констант, які відбивають ключові смисли СП На другому шляхом аналізу тематичних, гармонічних, фактурних, композиційно-драматургійних, формотворчих принципів розкриваються механізми кореляції СП і структури у тексті симфоній. На цій основі висвітлюється унікальність симфонічної концепції Брукнера і зясовується структурно-семантичний інваріант його симфоній, який є індивідуальною інтерпретацією жанрового інваріанта.До такого типу належать твори композиторів, творчість яких уписується у межі пізнього романтизму: Вагнера, Брамса, Брукнера, Малера. Як матеріал дослідження ми використовуємо девять симфоній Брукнера основної нумерації та Симфонію “0” d-moll у таких редакціях: Нульова - в редакції Josef V. Незважаючи на те, що деякі редакції мають суттєві відмінності (як, наприклад, Третьої симфонії), зміни не впливають на симфонічну концепцію у цілому; різні редакції є варіантними способами її реалізації, і це відбиває принципи творчого мислення Брукнера. Нілової порушується низка специфічних проблем: аналізується тематизм симфоній Брукнера в аспекті його жанрово-стилістичних витоків, структури; критично переглядається періодизація симфоній; вивчається процес редагування автором Восьмої симфонії. Таким чином, у вітчизняній і зарубіжній літературі досі залишаються не зясованими такі питання: 1) у чому полягає індивідуальність симфоній Брукнера як унікальних духовно-естетичних феноменів; 2) який спосіб утілення духовно-естетичної сутності у тексті симфоній; 3) у чому полягає особливість семантичної програми симфоній як способу реалізації індивідуальної художньої концепції; 4) який структурно-семантичний інваріант (модель) жанру симфонії у творчості Брукнера; 5) які механізми лежать в основі витворення тексту симфоній Брукнера.Перший розділ - “Семантична програма жанру симфонії як утілення індивідуальної художньої концепції” - складається із двох підрозділів. Брукнера із усталеними історико-художніми симфонічними моделями (наприклад, з моделлю епічного чи драматичного симфонізму) дозволяє типологізувати брукнерівський симфонізм у загальному плані, зясувати генезу симфонічного мислення композитора, однак не розшифровує індивідуальний структурно-семантичний код симфоній; 2) вивчення брукнерівської спадщини крізь призму світоглядних уявлень самого композитора (з акцентом на його релігійність) дає ключ до концепції, дозволяє наблизитися до духовно-естетичної сутності симфоній, але вилучення типологічних особливостей культурно-історичного контексту з уваги дослідників не дозволяє прочитувати концепцію композитора у всій повноті її смислових звязків; 3) проблема кореляції індивідуальної художньої концепції та тексту щодо симфоній Брукнера як і раніше залишається не вирішеною, як і питання, у чому ж виявляється унікальність симфоній А. Брукнера. У звязку з цим у другому підрозділі Першого розділу - “Специфічні особливості семантичної програми симфоній Брукнера” - провадиться порівняльний аналіз симфоній Брукнера зі структурно-семантичним жанровим інваріантом і відзначаються характерні особливості семантичної будови циклу. Брукнер не виходить за межі структурно-семантичного канону: він звертається до чистого інструменталізму як специфічно музичного висловлювання; обирає як модель для всіх симфоній (виняток становить незакінчена Девята) чотиричастинний цикл, семантика якого репрезентує цілісне знання про людину і світ; зберігає традиційну послідовність частин (умовно сонатне Allegro - Адажіо - Скерцо - Фінал); оперує стійкими типами форм, які кардинально переосмислює зсередини у Перших частинах, Адажіо та Фіналах. Очевидно, у цілому правильний, такий підхід виявляється дещо однобічним, тому не дає відповіді на цілу низку питань, зокрема, що спонукало Брукнера звертатися до світських жанрів, як у його творчості співвідносяться меса і симфонія.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого - пізнання симфоній Брукнера як духовно-естетичних феноменів, розшифрування їх унікального структурно-семантичного коду. Ключем до пізнання сутності брукнерівських симфоній є категорія семантики, вужче - поняття семантичний інваріант і семантична програма, оперування якими дозволило розшифрувати індивідуальну художню концепцію композитора.