Опис культурологічних лексичних запозичень, розробка типології на підставі структурно-семантичного критерію, їх ролі у національно-мовній картині світу як ключових елементів при трансформації ментальних універсалій. Глобалізація у мовній взаємодії.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРоботу виконано на кафедрі французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться 11 січня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Дисертацію присвячено визначенню та дослідженню семантичних і фонографічних характеристик запозичень, повязаних зі сферою культури, у французькій мові. У роботі запропоновано опис культурологічних лексичних запозичень, розроблено типологію на підставі структурно-семантичного критерію, зясовано їх роль у національно-мовній картині світу як ключових елементів при трансформації ментальних універсалій.Крім того, незважаючи на визнання взаємозвязку між мовою та культурою, запозичення, що відображають культурологічні реалії, ще не ставали предметом окремого детального аналізу. Втілюючи духовно-матеріальний і ментальний досвід певного мовного колективу, культурологічні лексичні запозичення яскраво виявляють ідіоетнічний характер його ментальності і відображають інтеграційні процеси на тлі загальнолюдських універсалій, відтворюють національно-мовну картини світу як мови-реципієнта, так і мови-донора. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: - зясування кількості культурологічних запозичень із лексикографічним статусом та їх співвідношення із загальновживаними лексемами іншомовного походження та питомою лексикою у французькій мові; Предмет дослідження становлять семантичні особливості культурологічних запозичень, їх співвіднесеність із понятійним полем культури та картиною світу французької мови, а також фонографічні характеристики культурологічних запозичень, їх вплив на асиметрію фонетики й орфографії французької мови. Лексеми латинського і грецького походження (1217 л. од.), які увійшли до французької мови здебільшого у Середні віки і належать до її питомого словника, не розглядалися нами як сучасні запозичення і не включалися до кола детального розгляду.У першому розділі “Лексичне запозичення як лінгвокультурологічна проблема” надається обґрунтування теоретико-методологічних принципів теорії мовних контактів, аналізується роль культурологічних запозичень у конструюванні мовної картини світу, зокрема у світлі культурних трансформацій за доби глобалізації, а також основні способи лексико-семантичної адаптації та інтеграції лексичних запозичень у мові-реципієнті та особливості їх фонографічного освоєння. У дисертації узагальнено існуючі у лінгвістичній науці теорії мовної взаємодії та запозичення як результату цієї взаємодії, що знайшло своє відображення у працях вітчизняних і зарубіжних вчених (І.О. Для більшості з них термін “запозичення” є синонімом “лексичного запозичення”, оскільки найбільш відкритою вважається лексична система. Хаугена, нами виділено такі типи запозичень: 1) власне запозичення - лексеми без морфемної заміни, які характеризуються фонемною заміною: а) прямі запозичення - лексеми, запозичені у матеріальній формі мови-донора без морфемної субституції; б) лексеми, з морфо-фонетичною адаптацією у фінальній частині; Моносемія (18,2 % запозичень з морфр-фонетичною адаптацією та 85 % прямих) одиниць ЛСО “Музика”, “Образотворче мистецтво”, “Архітектура, декор”, “Література, словесність” пояснюється їх термінологічним, інтернаціональним характером і / або архаїчністю денотата та може корелювати з епонімією, що спричиняє ксенічну маркованість лексеми (cavatine, sgraffite, Parmesan).Іншомовні лексичні запозичення, які відображають денотативно-сигніфікативні звязки у сфері елітарного мистецтва та його низових формах, є невідємною складовою процесу номінації у французькій мові та основними орієнтирами мовно-культурної епістеми. Вони відображають ключові елементи картини світу як мов-донорів, так і мови-реципієнта, зумовлюють трансформації ментальних універсалій та заповнюють відсутні ланки в картині світу вербалізованої французької мови. Процес запозичення французькою мовою лексичних одиниць, повязаних зі сферою культури, відбувається в часі і просторі та зумовлено низкою лінгвальних та екстралінгвальних чинників, серед яких особливої значущості у ХХ-ХХІ ст. набувають глобалізаційні трансформації мовно-культурної парадигми. Хронологічна характеристика запозичення має дві взаємозалежні складові - час інтерференції / фіксації лексикографічними джерелами французької мови та період його адаптації / інтеграції у французькій мові: першу складову зумовлено переважно екстралінгвальними чинниками, на другу більше впливають лінгвальні чинники - структура мови-донора, шлях запозичення, наявність специфічних “культурних” сем тощо. Культурологічні запозичення сприяють поповненню лексико-семантичної парадигми французької мови, а не полісемії питомого словника.