Вивчення шляхів формування української медичної термінології, прогноз тенденцій її подальшого розвитку. Дослідження найбільш уживаних в галузі медицини назв станів, процесів, ознак, інструментів. Особливості функціонування їх на сучасному етапі.
Аннотация к работе
В. Тихоша
СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИСлово термін прийшло до нас ще з античних часів, у перекладі з латині означає «мету», «рубіж». Засновники української термінології (В.Левицький, О.Огоновський, І.Верхратський, І.Пулюй), визначаючи термін, брали до уваги такі специфічні ознаки, як: відповідність слова поняттю, структуру номінативної одиниці, відповідність духові мови, вмотивованість, відсутність синонімів. При створенні терміна, на думку його дослідників, необхідно орієнтуватися не лише на науку, а й на освіту, термінологія має бути всеукраїнською і поєднувати елементи власне національного і міжнародного. Значення цього слова лексикографи трактують як «опис», а лінгвісти під ним розуміють науку про терміни (І.Ковалик, О.Реформатський), частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику, систему позначень наукових і професійних понять від будь-якої однієї галузі знань. Простежується така закономірність у творенні української медичної термінології: 1) для творення нового терміна використовується стара існуюча у мові назва (напр., серцева сорочка, камера серця, високий тиск, вогнище запалення, клінічна картина хвороби; ніжка пучка Гісса); 2) використання іншомовних слів для найменування нових понять (напр., артрит, некроз, тромбоатеросклероз, ангіоліт); 3) використання існуючих у мові словотворчих моделей для творення нових назв (напр., пухлина, запалення, отруєння, двоклапанний, внутрішньочерепний, постінофарктний, кардіографія, грушоподібний); 4) використання словосполучень для найменування наукових понять (напр., грудна жаба, танець святого Вітта, вовчак системний червоний, ритм перепела, симптом паруса, симптом барабанних паличок).