Історичний, теоретичний та методологічний аспекти семіотичного осягнення соціальної реальності. Порівняльний аналіз ідей Ч.С. Пірса та Ф. де Соссюра. Семіотичний аналіз реалій сучасного громадянського суспільства та формування нової соціальної міфології.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка МОН України, на кафедрі філософії та соціології. Науковий керівник:доктор філософських наук, професор Ящук Тамара Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри філософії; Савельєв Юрій Борисович, Національний університет “Києво-Могилянська Академія” МОН України, завідувач відділу докторантури та аспірантури, доцент Школи соціальної роботию Захист відбудеться 22 грудня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені Г.С.Розвиток інтеграційних процесів глобального характеру призводить до того, що самовизначення будь-якого суспільства не може відбутися без його взаємодії зі світовим співтовариством, а кожна національна культура має можливість збагачуватись тільки в діалозі із сукупністю загальнолюдських культурних досягнень. Набувають нових вимірів взаємовідносини між суспільством та індивідом, оскільки індивідуальна диференціація розглядається як необхідна умова комунікативної взаємодії, завдяки якій забезпечується збереження цілісності суспільства, відбувається перехід від субєктивних до інтерсубєктивних вимірів соціального буття. Актуальність проблеми формування нових принципів раціональності в умовах зростання ролі ірраціональних чинників у соціальному житті, необхідність відродження громадянської думки, завдяки якому суспільство постає не тільки як інструмент для втілення інтересів окремих індивідів, але як самодостатня цінність, а також важливість усвідомлення перспектив формування розвинутого громадянського суспільства та створення демократичної правової держави в контексті пострадянського культурного простору зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Усвідомлення ролі означування в житті людини обумовило інтерес засновників семіотики до особливостей функціонування знаків у суспільстві, їх впливу на соціальні процеси. Творча розробка ідей Ф. де Соссюра в другій половині ХХ століття дозволила не тільки розглядати семіотику як науку про функціонування в суспільстві ізольованих знаків, але й продуктивно використовувати її можливості у вивченні найрізноманітніших знакових систем.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено ступінь наукової розробки проблеми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його обєкт та предмет, розкрито теоретичну та методологічну основу, охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів та публікації за матеріалами дисертаційного дослідження. У першому розділі “Теоретичні засади семіотичного осягнення соціальної реальності” розглянуто становлення семіотики як самостійної галузі наукового знання, проаналізовано теоретичні та методологічні перспективи семіотичного підходу у вивченні соціокультурних явищ, досліджено моделювання соціальної реальності в синхронічному та діахронічному аспектах. Пірса та Ф. де Соссюра, яких визнано відповідно засновниками логічного та лінгвістичного напрямів семіотики, дозволив визначити, що логічний напрям досліджує насамперед абсолютні характеристики знаків, а лінгвістичний орієнтується на вивчення властивостей, яких знаки набувають, функціонуючи в системі, і визнає категорію розбіжності за найважливішу ознаку функціонування знакових утворень. Постструктуралістський підхід прагне визначити дійсність як текстуальну реальність, а кожен дискурс розглядає як такий, що може бути відокремлений лише в результаті деконструкції, оскільки в реальності будь-який дискурс існує як багатомірне перехрещення найрізноманітніших текстів. Сьогодні семіотика постає як сфера досліджень, предметом яких є природа й особливості функціонування знаків, а також систем і процесів, що лежать в основі позначування, вираження, репрезентації й комунікації.Основними висновками дисертаційної роботи є такі: Семіотичний підхід, констатуючи опозицію між реальністю й культурою, змінює характер акцентів у цій опозиції. Реальність постає не як дещо надане безпосередньо, а як складні процеси, що не піддаються повному вираженню в культурі, але завжди повязані для людини з їх знаковими репрезентаціями. Взаємодія людей у суспільстві визначається не зовнішньою системою відносин, а гнучкою системою інтеріоризованих кодів, кожен з яких відповідає певним суспільним явищам. Завданням історичного дослідження постає не репрезентація фактів як сюжетних елементів тих або інших оповідей про реальність, а оптимальне узгодження практики інтерсубєктивного осягнення буття в межах історичного дискурсу.