Форми селянського руху в Україні доби Центральної ради, їх участь у національно-визвольному русі за надання Україні національної територіальної автономії у складі Російської демократичної республіки та ліквідацію приватновласницького землеволодіння.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 17 лютого 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. У дисертаційній роботі досліджено найхарактерніші форми і особливості селянського руху в Україні доби Центральної ради у березні 1917 - квітні 1918 рр., участь селянських мас у національно-визвольному русі за надання Україні широкої національної територіальної автономії у складі Російської демократичної республіки, боротьбу українського селянства за ліквідацію великого приватновласницького землеволодіння й зрівняльний розподіл його за трудовою чи споживчою нормами. Проаналізовано прагнення частини українського селянства до організації громадського обробітку землі, його перехід від більш простих і мирних форм боротьби до прямого захоплення великих приватновласницьких маєтків, економій і фільварків, відчуження земельних угідь церкви, монастирів, а подекуди земельних лишків найзаможнішого селянства. The thesis investigates the most characteristic forms and peculiarities of the peasant movement in Ukraine of Central Rada period in March 1917 - April 1918, participation of peasantry in the national liberation movement for provision to Ukraine the vast national territorial autonomy as a part of the Russian Federative Democratic Republic, struggle of the Ukrainian peasants for liquidation of the big private landownership and it equalizing distribution according to the working or consumer norms.Актуальність теми дослідження визначається обєктивною потребою відтворення історичної долі українського селянства, його соціальної поведінки в умовах революційних зламів. В першій чверті 20 ст. селянство становило абсолютну більшість населення країни, тому його політична позиція мала вирішальний вплив на перебіг і результати Української революції 1917-20 рр. як в цілому, так і на перших її етапах, у березні 1917 - квітні 1918 рр. Селянське питання в основних його складових - земельному і національному - було головним чинником соціальної напруги та однією з головних причин революції. Дослідження цього, одного з наріжних факторів революції, незважаючи на відносно значну історіографічну традицію, зберігає свою наукову актуальність з огляду на необхідність його переосмислення з позицій подолання концептуальної кризи історичної науки, зумовленої тривалим пануванням навязаних їй владою ідеологічних догм. Актуальність дослідження селянських рухів у перехідні періоди історії також посилюється через підвищений суспільний інтерес до них, викликаний здійсненням аграрної реформи в сучасній Україні та необхідністю її належного теоретичного обґрунтування. визначити соціально-економічне становище українського селянства і характер аграрних відносин в Україні напередодні революції;За радянських часів дослідження селянського руху в Україні, як і багатьох інших проблем, було затиснуте в прокрустове ложе комуністичної ідеології. Період 1917-21 рр. загалом, і селянський аграрний рух - зокрема, знаходилися в центрі уваги радянських дослідників, але їхня ідеологічна заангажованість і упередженість, контроль з боку правлячої партії заважали обєктивному вивченню. До сьогодні не існує розробок з багатьох проблем Української революції, в тому числі, - про політичне й соціально-економічне становище селянства та його боротьбу за справедливе вирішення земельного питання, з історії національно-визвольного руху в Україні у 1917 р., про зародження громадського та гуртового обробітку землі тощо. Аграрно-селянській проблематиці 1917-21 рр. було присвячено як відповідні розділи в загальних працях з історії України, селянства, робітничого класу, компартії України, з історії революції й громадянської війни , так й індивідуальні монографії, статті в тематичних збірниках і в періодичних виданнях. Однак селянський рух 1917 - початку 1918 рр. досі залишався в затінку, за винятком окремих праць, присвячених становленню тоталітарного режиму в Україні.Безземелля і малоземелля змушували селян орендувати землю. Форми і методи боротьби у відповідності з революціонізацією селянських мас, ростом їх самосвідомості, внутрішньо-і зовнішньополітичним становищем наростали як кількісно, так і якісно: від поміркованих і "мирних" (потрава посівів, молодих лісових насаджень тощо) весною - на початку літа 1917 р., захоплення поміщицького врожаю влітку, зняття з робіт у маєтках, фільварках та економіях сезонних та найманих робітників, військовополонених, збирання врожаю вручну і виключно за третій сніп і т. ін., - до відкритої непокори, а місцями й збройної боротьби проти органів Тимчасового уряду і каральних загонів восени 1917 р., захоплення поміщицької, казенної, церковної та ін. землі й маєтностей. Загалом у березні-жовтні 1917 р.