Характеристика регіональних особливостей соціальної поведінки українського селянства в період Української революції (1917-1921 роки). Аналіз етапів боротьби селянства Харківської губернії за свої соціально-економічні, політичні і національні права.
Аннотация к работе
Селянський рух в Харківській губернії (1917-1921 роки) соціальний поведінка селянство політичнийНедостатньо дослідженим аспектом даної проблеми залишаються регіональні особливості соціальної поведінки українського селянства в період Української революції 1917-1921 рр. Ігнорування регіональної специфіки селянського руху в Україні, значною мірою, було властиве радянській історіографії, однак й рівень розробки проблеми регіональної аграрної історії пострадянською українською історіографією є нерівномірним для різних територій України. Наукова новизна та особистий внесок здобувача полягають в тому, що вперше здійснена спроба комплексного дослідження селянського руху в Харківській губернії у 1917-1921рр. з позиції сучасної історичної науки, зокрема: доведено, що не вирішені проблеми в сфері аграрних відносин спричинили селянський рух і розгортання збройного громадянського конфлікту на Харківщині у 1917-1921 рр.; у дисертації доведено, що невирішеність національного питання була одним із важливих чинників посилення селянського руху в Харківській губернії; досліджено взаємозвязок селянського повстанського руху сусідніх регіонів з селянським рухом в Харківській губернії і доведено, що найбільш впливовими і популярними серед сільського населення регіону було махновське і «уенерівське»повстанство; Аналіз змісту історичних праць створених радянськими дослідниками у 1920-х - на початку 1930-х рр., свідчить, що вітчизняна наука мала в своєму розпорядженні достатню джерельну базу і кваліфікованих спеціалістів, щоб обєктивно пояснити особливості соціальної поведінки сільського населення в Харківській губернії під час Української революції 1917-1921 рр. Так, наприклад, цінний фактичний матеріал з окремих аспектів теми дослідження містять праці Н.Попова, А.Хоменка, С.Остапченка, І.Омельченка, В.Лобахіна та ін.1 Але ідеологічний та фізичний терор, що супроводжував перетворення УСРР на складову частину тоталітарної держави, змусив наукову громадськість відмовитися у 1930-1940-х рр. від вивчення тематики селянського руху. Увага дослідників була зосереджена на висвітленні реалізації радянської владою політики „воєнного комунізму» в Україні у 1919-1920 рр. Але якщо В.П.Шило і Ю.Ю.Кондуфор звертаючись до подій на Харківщині, головним чином, цікавилися роботою продзагонів, то М.І.Ксензенко поставив перед собою мету дослідити процес націоналізації землі в Харківській губернії у 1920 р.