Тісне поєднання національного та соціального моментів, які фокусувалися на постаті українського селянина, як характерна риса революційних подій в Україні. Значення скасування поміщицького землеволодіння та вплив даного історичного факту на життя селян.
Аннотация к работе
Селянський чинник 1917-1920 рр. у сучасній українській історіографії селянин землеволодіння революційнийСаме тоді відбулися зрушення на рівні визнання істориками широкої соціальної бази Центральної Ради і значних масштабів втручання радянської Росії в українські справи, що переросло у війну з УНР, внаслідок чого, «була відкинута, як помилкова, концепція переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, крізь призму якої радянська історіографія розглядала політичний процес в Україні 1917 р., і поновлена в правах концепція національної революції» [3, 19]. У той же час не можна було не помітити, що конотація понять «етнічного» та «соціального» в революції 1917-1920 рр. вже була повною мірою сформована в узагальнюючих працях В. Верстюком - відзначено, що «характерною рисою революційних подій в Україні було тісне поєднання національного та соціального моментів, які фокусувалися на постаті українського селянина» [6, 527]. Керуючись принципом історизму, у розмислах стосовно досліджуваної проблеми, науковці визнають за доцільне відштовхуватися від розуміння тяглості історичних процесів, які передували революційному вибухові в Російській імперії на початку ХХ ст. та знайшли своє продовження у 1917-1920 рр. У руслі заявленої проблеми доцільно зробити огляд історіографічних джерел, у котрих розкриваються ментальні домінанти суспільної свідомості українського селянства модерної доби, їх вплив на перебіг революційних подій 1917-1920 рр. Ментальний «продукт» еволюції станової свідомості селянства в якості соціальних установок, сформованих на початку ХХ ст., кореспондується в окремих працях попередників із комплексом джерел оформлених як накази, постанови органів селянського самоврядування, гасла та заклики зібрань, маніфестацій, що дає можливість у головних рисах розмірковувати про існування де-факто, на рівні наративу, «селянської програми дій» до революції 1917 р.