Аналіз земельної політики й аграрного законодавства гетьманського уряду. Причини боротьби селянства з окупаційним режимом і владними структурами. Результати й наслідки аграрної політики урядів П. Скоропадського, Директорії УНР і Раднаркому УСРР.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі етнології Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Чернега Петро Макарович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Інститут історичної освіти, завідувач кафедри етнології. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.Драгоманова, 01601, м.Дослідження напрямів та змісту політики Української держави, Директорії УНР і Раднаркому УСРР щодо селянства має важливе значення для вироблення належно обгрунтованої стратегії реформування сучасного сільського господарства в Україні. Ці принципи були реалізовані за допомогою загальнонаукових та спеціальних історичних методів: проблемно-хронологічного (для поетапного аналізу аграрної політики владних структур і громадсько-політичних організацій, їх боротьби за завоювання на свій бік селянства); порівняльно-історичного (для визначення характерних рис і особливостей програмних засад земельної політики державних органів та втілення її у практику життя); історико-генетичного (для виявлення й аналізу причин краху аграрної політики урядових структур Української держави, Директорії УНР і Раднаркому УСРР); історико-типологічного (для розкриття основних форм і напрямів розвитку й організації сільськогосподарського виробництва, підтримки чи протистояння їм широких верств сільського населення); аналітично-критичного (для вивчення, систематизації і обробки інформації з метою виокремлення достовірних конкретно історичних фактів) та методу статистичного аналізу (для визначення чисельності селян, земельного забезпечення їх господарств, розмірів земельного та резервного фондів, площ наділів радгоспів, комун, артілей тощо). Скоропадського з верховним командуванням окупаційних військ; показано, що в охопленій революцією Україні, за втручання збройних сил іноземних держав (Росії, Троїстого Союзу й Антанти), широкого антиокупаційного й антигетьманського руху населення, гетьманат не в змозі був провести консервативну аграрну реформу, що примирила б крайні верстви українського суспільства і сприяла утворенню численного прошарку середніх селян-хліборобів; встановлено організаційну й партійну приналежність учасників конспіративного засідання у ніч з 13 на 14 листопада 1918 р., на якому було обрано Директорію УНР; здійснено аналіз основних причин поразки Директорії, а саме: відмежування від своїх попередніх демократичних заяв і декларацій; нездатність вирішити національні й соціально-економічні проблеми та погіршення умов передачі землі у користування селян, що призвели до втрати звязків з народом, а згодом і самої влади; розкрито сфальсифіковане і помилкове твердження радянської і сучасної новітньої української історіографії про дату і орган, який прийняв постанову про масову організацію великих радянських господарств, комун і громадського обробітку землі в Україні. Мещерякова прийняв Перший Харківський губернський зїзд рад робітничих і селянських депутатів 19 лютого 1919 р.; проаналізовано радикальну зміну земельної політики більшовиків в Україні у 1919 р. у порівнянні з періодом кінця 1917 р. - початку 1918 р.; названо конкретних ініціаторів та організаторів насильницького й примусового переходу до колективного господарювання в Україні у 1919 р.; визначені основні етапи становлення назви Всеукраїнського центрального виконавчого комітету рад, який діяв протягом 1917-1938 рр.; вперше підраховано загальну кількість землі, залишеної у резервному фонді Наркомзему УСРР для організації якомога більше радгоспів і комун, яка у кінцевому підсумку бурянувала, що і викликало крайнє невдоволення селян діями так званої радянської влади; наведено розгорнуту характеристику основних напрямів, форм і змісту політики «воєнного комунізму», що призвела до радикальних змін у сільськогосподарському виробництві та трагічних наслідків для селян; доведено, що всі урядові інституції, які діяли на теренах України у 1917-1919 рр., орієнтувалися на іноземну підтримку і не знайшли порозуміння з власним народом, основну масу якого становило селянство, й зазнали поразки. Науково-теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що його зміст, положення і висновки можуть бути використані науковцями, політиками, працівниками державних і господарських органів для аналізу й виявлення глибинних коренів проблем, існуючих в аграрному секторі нашої країни.У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист: - Аналіз наукової літератури показав, що визначена проблема зайняла чільне місце в історіографії. Проте, радянські історики за ідеологічного тиску з боку правлячої комуністичної партії, а зарубіжні вчені за відсутності належної джерельної бази, не спромоглися обєктивно, глибоко і всебічно її дослідити.