Проблема селянства як основного суб’єкта доби Української революції 1917–1920 років. Антагонізм між традиційною патріархально-аграрною культурою широкого загалу й європеїзованою культурою заможних верств та інтелігенції. Виникнення селянських спілок.
Аннотация к работе
Селянська спілка як спроба громадсько-політичної консолідації українського селянства (березень 1917 - січень 1918 pp.) селянство революція інтелігенція спілкаСпроби дослідження селянських спілок здійсненні сучасними українськими дослідниками, хоч і висвітлили окремі аспекти історії їх створення та діяльності [4; 5; 12; 16], проте не дають чіткого та завершеного уявлення про роль Української селянської спілки як першої спроби громадсько-політичної консолідації селянства в революційних умовах України 1917-1918 років. На території Київської, Полтавської та Подільської губерній, де спостерігалося абсолютне домінування Української партії соціалістів революціонерів, йшов інтенсивний процес формування місцевих осередків альтернативної «Всеросійському селянському союзу» - Української (іноді іменованої Всеукраїнською) селянської спілки. Фінансування діяльності Селянської спілки базувалось на обовязкових членських внесках, досить демократичного розміру (спочатку від 50 коп. на рік, пізніше ця сума була збільшена до 1 крб.), що відкривало можливість для участі в спілці найширших середньо і навіть малозаможних верств села. Так селянський зїзд Київської губернії скликаний 27-28 квітня 1917 для обрання депутатів до Всеросійської ради селянських депутатів у Петрограді, ухвалив рішення про створення на місцях комітетів усіх рівнів саме Всеукраїнської селянської спілки, проте таки надіслав делегацію в складі 27 осіб до Всеросійської ради селянських депутатів. Усвідомлюючи негативну роль розколу українського селянства між прихильниками Всеросійського селянського союзу та Української селянської спілки Перший Всеукраїнський селянський зїзд у червні 1917 року ухвалив спеціальну резолюцію «Про ставлення до Всеросійської ради селянських депутатів та Всеросійського селянського союзу», у якій було сформульовано низку принципових позицій: «беручи до уваги необхідність узгодженості між трудовим селянством усіх народів Росії для успіху боротьби за спільні інтереси трудового селянства надіслати до Виконавчого комітету Всеросійських ради селянських депутатів своїх представників в кількості 5 осіб»; «делегатам у Виконавчому комітеті Всеросійської ради селянських депутатів вступити в зносини з Центральним комітетом Всеросійського селянського союзу»; «…щоб уникнути всіляких непорозумінь… потрібно щоб Всеросійські організації визнали, що організаційна робота в усій Україні між селянством має вестись виключно Українською селянською спілкою і Всеукраїнською радою селянських депутатів»; підготовка до виборів в Загальноросійські Установчі Збори в У країні «має вестись Всеукраїнською радою селянських депутатів, а не українською фракцією Всеросійської ради селянських депутатів в Петрограді» [18, с.