Проблеми дослідження селянської реформи 1861 р. Історіографічна ситуація, яка склалася в українській та російській історичній науці на межі ХХ-ХХІ ст. Основні причини та механізми соціального перелому в історії Російської імперії середини ХІХ ст.
Аннотация к работе
Селянська реформа 1861 року в сучасній історіографіїЗрозуміло, автори цієї праці та й історики, щопринагідно торкаються реформи 1861 р. у контексті задач своїх творів, змушені посилатися переважно на праці І.О. Попри те, що реформа 1861 р. у недавній українській історіографії знову стала "Великою" та посіла місце "десь поряд із такими незабутніми, знаковими явищами, як Громадянська війна 1861-1865 рр. у Сполучених Штатах Америки та революцією комунарів 1871 р. у Франції" [43, с.67-68], у нечисленних проблемно-історіографічних розвідках, дисертаціях [1; 4; 19; 24; 38], своєрідних "підсумкових" статтях, де підводиться риска під попередньою традицією, все ще фігурують давно усталені оцінки. Зокрема, це стосується положення про дворянський характер реформи, перебільшення ролі такого фактору, як селянські рухи, що ставить питання правомірності концепту революційної ситуації або уточнення змісту поняття, необхідності більш чіткого визначення критеріїв при виділенні саме антифеодальних виступів, можливості розглядати реформу 1861 р. як "революцію згори" [39]. Однак провідні українські фахівці, підводячи наукові підсумки та визначаючи завдання на майбутнє, все ще наголошують на необхідності "суттєвого корегування марксистсько-ленінської теорії реформи 1861 р." і зазначають, що "чимало питань ще очікує на вдумливих та ретельних дослідників" [30, с.22; 31, с.50; 32]. Захарова підвела своєрідний підсумок вивчення реформ як радянськими, російськими, так і закордонними вченими, представивши водночас власне бачення складних, спірних та недостатньо вирішених в історіографії проблем, повязаних з Великими реформами [15].