Соціальна ситуація та рівень розвитку сільського господарства Волині напередодні реформи 1861 р. Процес скасування кріпацтва у регіоні, головні наслідки польського повстання 1863 р. для становища селян. Зміни у землеволодінні дворян у 1861-1906 рр.
Аннотация к работе
Селянська реформа 1861 р.: суть та вплив на аграрні відносини у Волинській губерніїАктуальність даного дисертаційного дослідження зумовлюється і тим фактом, що впродовж багатьох десятиріч встановленню обєктивної істини про історичні події дослідникам часто заважали субєктивні чинники: в першу чергу політична ситуація. Зокрема, автори дореволюційної епохи позитивно оцінювали скасування кріпосного права в Росії в лютому 1861, але мало наважувалися критикувати політику влади в аграрному секторі після селянської реформи. Праці ж радянських істориків зосереджувалися на обґрунтуванні незаперечності ленінських висновків про важке становище селянства, його злиденність через пограбування царською адміністрацією і поміщиками та очікуваного розгортання класової боротьби на селі. Маючи у своєму розпорядженні відповідні документи і матеріали є можливість обєктивно розробляти означену тему, яка безумовно представляє науковий інтерес і встановити істину про життя сільського населення та розвиток господарства Волинської губернії напередодні селянської реформи 1861 р., якими були її основні складові та наслідки до чергової серії реформ, започаткованих 1906 р. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного осмислення архівних джерел та наукових праць дореволюційних, радянських та сучасних, в тому числі вітчизняних, авторів проаналізувати проведення російським царизмом селянської реформи 1861 р. та її вплив на аграрний сектор Волині в 1861-1906 рр. Вказана мета конкретизується такими завданнями: - зясувати стан наукової розробки проблеми і джерельну базу з історії соціально-економічного розвитку сільського населення губернії та ситуацію в її аграрному секторі у др. пол.Найдьонов справедливо простежив, що назрівання опозиційності в середовищі польських поміщиків регіону призвело до того, що уряд змушений був уважно слідкувати за поведінкою селянства, але питання можливого союзу влади та кріпаків обходиться. Щербина слушно зазначає, що держава перетягувала селян на свій бік для використання проти поляків у випадку повстання. Друга група праць присвячена проведенню селянської реформи 1861 р. і облаштуванню земельного устрою кріпаків, державних селян, чиншовиків і вільних людей Волинської губернії та поділяється на 2 підгрупи. Більшість авторів, слідкуючи за певними ідеологічними схемами, оминали спірні моменти або однобоко висвітлювали події 1861-1906 рр. Найголовнішими упущеннями дореволюційних, радянських та сучасних дослідників є: відсутній аналіз становища кріпаків у губернії напередодні 1861 р., коли інвентарні правила вже існували більше 10 років та не дано порівняльної характеристики їх умов життя з чиншовиками, що засвідчило б привілейованість останніх; стосовно чиншовиків та вільних людей, то теж немає праць, які чітко допомогли б зрозуміти специфіку їх стосунків з поміщиками, порівняти повинності та визначити вплив національного фактору; не зроблено неупередженого аналізу змін у становищі колишніх кріпаків після 1863 р. та не подано обєктивної оцінки влаштуванню земельного побуту решти категорій сільського населення (в т.ч. немає спроби порівняти умови наділення землею чиншовиків (представників невизнаної у дворянстві польської шляхти) та вільних людей (частина яких була українцями). Їх опрацювання надало підстави для висновків про важке матеріальне становище селянства, дозволило встановити проблеми, з якими стикалося сільське господарство, підтвердити положення про недотримання поміщиками норм інвентарних правил та їх бажання зберегти свій вплив на селян після скасування кріпосного права.