Протирелігійна пропаганда як головне джерело протидії радянської влади церковній політиці на Україні в 1918 р. Чинники проголошення відокремлення церкви від держави. Характеристика ряду селянських повстань на релігійному ґрунті на півдні України.
Аннотация к работе
Селянські повстання релігійного характеру на півдні України (1919 1930 рр.)Для українського села завжди важливим було релігійне питання, яке наряду з аграрним, військовим та національним не вирішила більшовицька влада. В Конституції УСРР релігійна справа мала більш широке трактування: “Відповідно цьому загальному становищу і з метою забезпечення за працюючими дійсної волі совісті, а також припинення можливості використання релігії і церкви в інтересах залишення класового строю, церква відокремлюється від держави і за всіма громадянами визнається право пропаганди релігійних наук, котрі не переслідують жодних соціальних і політичних завдань, а також антирелігійних наук, дух яких перечить конституційним поглядам”[14, 131-132]. Крім того, Конституція УССР містить запис, що “ченці і духовні настоятелі церков та релігійних культів позбавлені права голосування, права бути обраними до будь-яких місцевих чи вищих органів радянської влади”[14, 131-132]. Громадянська війна, селянські повстання не дали можливості владі більшовиків закріпитися на Україні, тому головним джерелом протидії церковній політиці була протирелігійна пропаганда. Патріарх у заяві від 18 жовтня 1919 року висловив думку, що для церкви не має значення, яка форма влади панує в державі і закликав віруючих не чинити ніяких дій проти більшовиків [16, 216].