Дослідження особливостей селянських повстань на прикордонні УСРР, характеристика їх перебігу, аналіз основних вимог повстанців. Дослідження дії військ ДПУ та прикордонників щодо придушення заворушень, реакції на них партійно-радянського керівництва.
Аннотация к работе
СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ ПОЧАТКУ 1930-Х РР.Особливості політики керівництва КП(б)У на інституційному рівні свідчили про ліквідацію залишків української державності, перетворення УСРР на союзну республіку, керівництво якої втратило мізерну політичну самостійність. Селянський спротив у СРСР вона трактує у декількох аспектах: суцільну колективізацію розглядає як громадянську війну між містом і селом, міською культурою й селянською традицією; етнічну належність - як один ізчинників спротиву в УСРР ; радянську Україну поряд із Середньою Азією - як один з основних осередків спротиву колективізації у "країні Рад”11. До 9 лютого на території УСРР було заарештовано 11 865 осіб - як, начебто, членів 334 ""контрреволюційних організацій і груп”, що ""готувалися до повстання”. Шепетівські керівники були настільки впевненими в можливості колективізувати всі селянські господарства округу, що після отримання офіційних директив 6 лютого 1930 р. ухвалили "негайно приступити до складання орієнтовних поіменних списків куркульства по селах". Однак згодом "антирадянський і куркульський елемент" начебто почав транслювати політичні гасла: "Не чіпайте куркулів!", "Геть колективізацію!", "Геть радянську владу - будемо вибирати старосту!" Юрби жінок із Плужнянського району намагалися перейти кордон з Польщею.