Історичний досвід функціонування прокомуністичних громадських організацій українського села – класових селянських спілок. Міжреспубліканські зв’язки комнезамів України та спілок кошчі Середньоазіатського регіону СРСР упродовж 20-х років ХХ століття.
Аннотация к работе
Селянські громадські обєднання України в контексті міжреспубліканських звязків (20-ті pp. XX ст.)Організація роботи президій ВЦКНС і ЦК кошчі, структура управлінської вертикалі спілками селянської бідноти на місцях, форми їх звітності, взаємовідносини останніх з органами державної влади, проведення чисток і перереєстрацій - таким був далеко не повний перелік питань, що цікавили ці споріднені організації республік Середньої Азії та України[2,с.48]. На відміну від селянських комітетів взаємодопомоги Росії, створення яких розпочалося в травні 1921 року, в Україні урядова постанова "Про комітети взаємодопомоги на селі" була прийнята лише 23 грудня 1921 року, а сам організаційний процес розтягнувся на два роки[3,с.7 ]. У 1922 році Селянська секція взаємодопомоги при НКСЗ України одержала матеріали про діяльність КВД Кубано-Чорноморської області, де постійно велася популяризація ідеї селянської взаємодопомоги через поширення партійно-радянським активом спеціальних інструкцій з питань організації КВД [6,с.52]. громадський селянин комнезам кошчі Вони висловилися за необхідність надання комнезамам і спілкам кошчі можливості впливати на склад КВД через відведення небажаних кандидатур членів комітетів взаємодопомоги та кооптування до складу керівних органів сількомів своїх представників[8,арк.21]. На II Всетуркестанському зїзді кошчі в лютому 1924 року в Ташкенті, куди прибули на запрошення ЦК спілки делегати від дехканських організацій Бухарської та Хівінської радянських республік, комнезамів У СРР, селян Російської Федерації, було вироблене положення про секцію (Д ГВ) при спілках кошчі, яке увібрало в себе досвід створення КВД при KHC України.