Перші свідчення про появу села Вищетарасівка. Перша власниця маєтку. Струкови та їх роль у розвитку села. Останній власник маєтку. Прихід до влади більшовицького уряду. Роки колективізації та голодомору. Жителі Вищетарасівки в період окупації німцями.
Аннотация к работе
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА на тему: «Село Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області (ХVІІІ- перша пол. ХХ ст.) » ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. ЗАСНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СЕЛА 2.1 Перші свідчення про появу села Вищетарасівка 2.2 Перша власниця маєтку Вищетарасівка 2.3 Струкови та їх роль у розвитку села 2.4 Останній власник маєтку Вищетарасівка РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ 3.1 Прихід до влади більшовицького уряду 3.2 Роки колективізації 3.3 Голодні 1921-1923 роки 3.4 Голодні 1932-1933роки РОЗДІЛ 4. ВОЄННИЙ ПЕРІОД В СЕЛІ ВИЩЕТАРАСІВКА 4.1 Жителі села Вищетарасівка в період окупації села німцями 4.2 Односельці на фронтах Великої Вітчизняної війни РОЗДІЛ 5. ГОЛОД 1946-1947 РОКІВ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ РОЗДІЛ 1 ВСТУП Історія місцевості, на якій виникло село Вищетарасівка, починається з глибини віків. Ще тоді, стрюківським загоном Вищетарасівської експедиції інституту археології АН УРСР 1975 року, було проводено розкопки курганів у районі будівництва Вищетарасівської зрошувальної системи. Кожний курган вміщав від одного до чотирьох поховань ст. до н.е., які знаходились у катакомбах і рідше - в ямах з підкопами. У кожній могилі було від одного до трьох похованих, які лежали на спинах головами на захід. Звертають увагу на себе дві половецькі статуї, які зображують чоловіка й жінку, знайдені у насипу кургану епохи бронзи. Землі, на яких виникло село, були частиною Новоросії. Новоросія - це територія, яка прилягала до Азовського та Чорного морів, увібравши в себе південну частину сучасної України - Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську області, схід Чернівецької, Придністровя, Молдавію. Новоросійська губернія існувала в часи Катерини II з 1764 до 1775 року і в часи Павла І з 1796 до 1802 року, коли вона була розділена на Миколаївську, Катеринославську та Таврійську губернії. Російська імперія поступово захопила цю територію під час війн із Кримським ханством та Османською Імперією. Необхідність у заселенні плодючих земель на півдні Росії та захисту їх від набігів татар виразилася в Указі імператриці Катерини II 1765 року, згідно з ким землі південних прикордонних областей по обидва боки Дніпра закріплялися за гусарським та піхотними полками. Російським урядом їм було надано різні пільги. І при цьому українське населення мусило ще всіляко допомагати іноземцям у колонізації. Навіть більше - за ним виходило так, нібито Новоросія була пустелею, без людей, звичаїв, права, де все потрібно було створювати наново. Проте, попри непривілейоване порівняно з іноземними колоністами становище, саме українці, маючи абсолютну перевагу у чисельному відношенні, відігравали провідну роль у заселенні й освоєнні земель Півдня України . В 1740 році тут поселився відставний запорізький старшина - якийсь Тарас, завів зимівник та зі своїми хлопцями й мальцями, челяддю і наймитами займався тваринництвом і хліборобством. Підтвердження цих сумнівів можна знайти і у творах Яворницького, відомого українського історика, етнографа та археолога (1855-1940): «Свою назву село одержало від річки Тарас, яка починається нижче панської купальні і потім протікає через сад господаря до зєднання її з річкою Бугаєм, а протязі біля двадцяти пяти верст, під селом Голою Грушівкою. Верст за сім у бік від Вище-Тарасівки є інша Тарасівка, яка має назву Нижче-Тарасівка» . Але також існує і така думка, що село розташоване біля Дніпра і річки Нажора. Днепра от Александровска до Лимана, составлено по исследованиям Днепровской описной партии, произведенным в 1881 году под руководством полковника Поликарпова, можна побачити, що на цій мапі вказане село Верхне-Тарасовское» вздовж річок Тарас і Дніпро . У 1783 році всю цю місцевість, де знаходилася слобода Вищетарасівка, придбала у власність графиня Олександра Василівна Браницька. У шлюбі з Ананієм Герасимовичем Струковим у них було троє дітей. Донька Єлисавета та два сини - Емануїл і Петро. Дівоче прізвище її - Маврогені. Заповзятлива поміщиця мала свої вівчарні, а в селі, де мешкали на той час 440 осіб, щорічно проводились ярмарки, на яких продавали хліб та худобу. Таким чином, у першій третині XIX ст. у селі Вищетарасівка були великі виробничі корпуси, злиденні хати в голому степу та церква. Вона була збудована другою з трьох храмів близнюків, зведених піклуванням О.К.Брискорн у своїх маєтках в Курській, Катеринославській та Санкт-Петербурській губерніях. Тут вони пили, їли, прохолоджувались і з величезної висоти гірського виступу милувались широким Дніпром та густим непроглядним лісом Батька луга. Після смерті П.А. Струкова (1881) маєток переходить до його старшого сина - Олександра Петровича Струкова (1839-1911). Однак, революційні події 1905-1907 років припадають на часи його володіння маєтком, необхідно зупинитися на них. Комсомол боровся з перекручуванням політики партій на селі, за встановлення революційної законності.